Позначки

, , , , , , , , , ,


Форум на офіційному сайті УГКЦ http://forum.ugcc.org.ua
.
Писав там з 5 березня по 13 травня 2011 року, під ніком “Йосип Вісаріонович”, котрий був кимось змінений на “Йосип Вісаріоноаич”.

*********************************************************************

Тема: Харизматичний рух в Католицькій Церкві

11 квітня 2011, 20:54
Прошу пояснити мені, чому харизматія, котра визнає канонічність лише 66 книг Св.Письма (а Католицька церква -74) і тілки два Таїнства (як на мене жодного), так добре почувається в нашій греко-католицькій церкві?

12 квітня 2011, 11:08
Якби присутність харизматії в Церкві не мала ознак святотатства мене би це також не цікавило.

13 квітня 2011, 10:27
Кажуть, що ворожбити також є різними; чорні, білі, сірі, і т. д. А я їх також не вмію розрізняти. Як і харизматів.

І взагалі, на підставі чого Ви стверджуєте, що частина з них визнає 74 книги Св.Письма?

14 квітня 2011, 20:23
Смію зауважити, ворожбити найчастіше не розривають з Церквою; і у своїй “трудовій” діяльності широко використовують церковні атрибути, регулярно відвідують Богослуження, йдуть до Св.Причастя, і т.д. Сатаністи також ходять у храми за часточками Св.Причастя. І на словах усе “визнають”.
Не приймайте це як порівняння – це просто приклад того, що по зовнішніх ознаках важко робити правдиві висновки.
Як казав класик (В.І.Ленін): “Доверять можно, а проверять надо”. Вибачте, але одного Вашого слова тут мало? Ви можете лише за себе говорити.

14 квітня 2011, 23:59
Я не заперечую Вашу дієвість. Я не розумію її мети, і не бачу, на жаль, від активної діяльності харизматів, гідних перед Богом і Церквою плодів.

16 квітня 2011, 15:35
«Можливі проблеми, які виникають, коли творяться групи «харизматичної віднови» на парафії:

Перша, коли «харизмати» недооцінюють багату спадщину Католицької Церкви, скарбницю її 2000-літнього вчення, зосереджуючи свою увагу виключно на власному розумінні біблійних текстів, не взявши до уваги Святу Традицію. Чи харизмати завжди виявляють дух смиренності та готовність слухати порад місцевого пароха?

Друга, «амнезія» стосовно ролі Пресвятої Богородиці, яка була першим носієм дару Святого Духа. Також нехтування молитвами до святих, їх досвідом життя і служіння.

Третя, непослух місцевому священику, який покликаний керувати усіма справами на парафії.

Четверта, відсутність чіткого розуміння, що в Церкві необхідна ієрархія, що в Церкві все вирішується з погодження з ієрархією, з вченням Учительського Уряду Церкви.

П’ята, звуження світогляду, на зразок: «Мені потрібен лише Ісус, обряди і богослужіння не спасають, лише спасає Ісус!»

Шоста, проникнення в середовище католицьких спільнот харизматичної віднови ідей та вчення з протестантських (п’ятидесятницьких) джерел, у парі із запереченням правд віри про чистилище, хрещення дітей, авторитет Папи Римського, Євхаристію, тощо.

Сьома, проблема користування грошима, оскільки харизмати практикують десятину, і виявляють щедрість у пожертвах, тому постає проблема прозорого користування грошима для добра громади..

Восьма, виникнення в середині груп віднови особистих конфліктів і непорозумінь, спричинених заздрістю чи ревністю щодо духовних дарів та виконуваних служінь.

Дев’ята, групи харизматичної віднови у Святому Дусі в лоні Католицької Церкви є лише рухом, і зовсім не офіційною організацією, чи згромадженням богопосвяченого життя, тобто цьому рухові часом бракує організаційної структури і згуртованості. Місіонерський запал серед «харизматів» слід підтримувати і скеровувати на працю у парафіях для добра всієї громади.

Крім вищесказаного, можна часом побачити наступні проблеми. Наявність магічного підходу у ставленні до Бога у прихильників згаданого феномену, в основі якого покладено переконання, що людина спроможна керувати Богом, впливати тим чи іншим способом на Нього чи інших духовних істот (ангелів чи демонів), послуговуючись певними формулами заклинань (цитатами із Біблії, формулами на зразок «в ім’я Ісуса», прикликання «крові Ісуса»), чи знаннями певних технік, чи духовних законів, яким нібито підпорядковується навіть Бог. Маємо справу із словесною магією (віра у дієвість промовлених слів на власну користь), процесуальна магія (підпорядкування детермінізмові духовних законів з метою одержати бажаний результат), оздоровча магія (пошук всіх проблем із здоров’ям у духовній сфері). В основі магічного ставлення до Бога лежить утилітарно-споживацька настанова, на зразок: «я буду виконувати все, що сказав мені Бог, лише щоб у моєму житті був успіх, процвітання, здоров’я, тощо».

Слід вказати на ту шкоду, яку може завдати перенаголошення значення неординарних духовних дарів Святого Духа у житті поодинокого християнина, а саме: претензії на посідання досконалого знання Бога і Його волі, самовпевненість у власній елітності, переконаність у володінні «духовної влади» від Бога все «в’язати і розв’язувати», спрощене розуміння динаміки розвитку духовного життя, розчарування і втрата віри перед обличчям життєвих негараздів та невислуханих молитов, маніпулювання свідомістю недосвідчених вірних з допомогою аргументу наявності досвіду в духовному спілкуванні з Богом чи звичайними техніками групового гіпнозу, поява нових «духовних» явищ (неконтрольована поведінка підчас моління «іншими мовами», істеричний сміх, «сп’яніння духом», «падіння на підлогу», галюцинації як видіння, тощо).рийняття реальності в «чорно-білих» тонах (щось від Бога, а щось від диявола), приписування людині божественних прикмет і здібностей Христа Богочоловіка (людина претендує бути «міні-богом»

А головна небезпека полягає у проповіді викривленого образу Христа, якого хочуть позбавити Його хресного страждання, нівелювати зміст Христового терпіння і обов’язку несення хреста у духовному житті християнина. Ілюстрацією цього може бути Петро (його переконання), який відмовляє Христа йти в Єрусалим аби бути виданим на страждання: «А Христос обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» (Мт. 16:23). Християнин часто зустрічається із питанням несення хреста, коли його людська воля не бажає цілковито прийняти Божу волю, і прямує в сторону, в той час як Божа воля скеровує його вгору. А навіть коли такий християнин у засліпленні сприймає власну людську волю за Божу.

На мою думку, існує ризик, що ті хто ревно відстоює необхідність досвіду «говоріння іншими мовами», чи «хрещення Святим Духом», можуть бути «малими дітьми» у Христі, в той час як Христос закликає полишити дитинство і прямувати до зрілості «дорослого мужа у Христі». /І. Леньо/

16 квітня 2011, 23:17
“Не існує у Церкві особливих класів людей, які є носіями Святого Духа, не існує поодиноких груп, які складаються із сповнених Святим Духом вірних. Повнота життя у Святому Дусі, участь у рясному житті разом з Святим Духом — це спільне надбання усієї Церкви, хоч і не є сприйнятим однаковою мірою (і виявленим) усіма членами.
Святий Дух і Його харизми є нерозлучні, проте не ідентичні, під тим оглядом що Святий Дух даний цілій Церкві, а виявляє себе у різних служіннях, скерованих до Церкви і світу. Проте слід розрізняти між Особою Святого Духа і маніфестацією його харизм, Його різними проявами.
Кожна харизма по своїй природі скерована назовні до сповнення різних служінь у Церкві та світі, і зовсім не до внутрішнього світу людини задля її особистого вдосконалення. Святий Дух і Його харизми належать конститутивно природі Христової Церкви, будучи вільними дарами, і не можливо щоби Церква будь-коли існувала без харизм і Святого Духа. Без Святого Духа і харизм не має і самої Церкви. Саме тому жодна група чи жоден рух у лоні Церкви не може висувати претензії на виключне посідання Святого Духа і Його харизм. Саме тому кожен християнин як член Церкви є харизматиком, носієм Святого Духа, має доступ до Святого Духа, і виявляє світові індивідуальний вираз християнського свідчення життя з Богом у Святому Дусі.” (L. J. Suenes, Theological and Pastoral Orientations on the Catholic Charismatic Renewal, Malines, Belgium, 1974, p. 12.)

17 квітня 2011, 13:47
Смію зауважити, що це виключно моя особиста справа (і право), як подавати інформацію, і в якій кількості. Моїм обов’язком є лише вказування автора цієї інформації; що я і зробив.

17 квітня 2011, 14:14
Те, що написав кардинал Суенес, є лише теоретичною базою харизматичного руху; теорією прийнятою Католицькою Церквою. У мене немає підстав щось тут заперечувати написане тим кардиналом. Хотілося би лише взнати як він врахував у своїй теорії можливий вплив на цей рух головного ворога душ людських – диявола (і земного антихристиянства). Велика прірва, в наявному сьогодні харизматичному русі, між теорією і практикою мене до цього спонукає.

Моє запитання про визнання усіма харизматами в греко-католицькій церкві (чи їх частиною) усіх Таїнств Католицької Церкви, і усіх 74 книг Св.Письма, буде стояти доти, доки на нього не буде належної відповіді. Є священики, котрі уповноважені церковною владою опікуватися тим рухом, хай і висвітлюють це питання. Чи може вони самі цього точно не знають? Чи не мають часу це знати? Чи як?

18 квітня 2011, 12:52
Звичайно, буду сидіти і чекати (активно) на відповідь, яка хвилює мій розум, а не “серденько”

18 квітня 2011, 12:59
Цього я не “начитався”. До цього я прийшов виходячи з діяльності і поведінки ваших братів по харизматичному рухові.

18 квітня 2011, 13:07
“Мечтать не вредно”. Хоча я так і не думаю; найчастіше дуже “вредно”

18 квітня 2011, 13:29
В усьому загалі Православ’я, як такого, схизма (невизнання влади Римського Архієрея) це тільки маленька його частина. І я не знаю жодного чуда від Бога, котре би там прямо стверджувало цю схизму. Як і в протестантів їх єресі.

А я думав, що християни покликані бачити лише те, що є насправді. Дух є не лише Святий, є і бісовський.

18 квітня 2011, 13:41
Як Ви думаєте, що св. Серафим Саровський мав на увазі коли говорив, що відродження Русі прийде з Заходу (чи з Галичини)?

Хто “відкинув Євхаристію – відкинув Життя, Бога” – це точно.

18 квітня 2011, 13:50
Ні! Я даю Вам зрозумілу, як на мене, відповідь.

27 квітня 2011, 18:50
У світовій харизматії зараз тривають палкі суперечки навколо трактування одного вірша з книги Іова /1,21/ (Господь дав, Господь і взяв. Нехай ім’я Господнє буде благословенне). Одні (більшість) кажуть, що це прояв зневіри Іова, інші (меншість) кажуть, що це прояв справжньої християнської віри.

Хотілося би знати до чого схиляються ті харизмати, котрими опікуються греко-католицькі священики?

*********************************************************************

Тема: Царство Боже на землі

13 березня 2011, 23:30
Прошу поясити чим відрізняється “Царство Боже на землі”, яке проповідують Свідки Єгови, від того, що католики називають царством антихриста?

14 березня 2011, 21:17
Особисто про комуніста Сталіна різне говорять, але я ще не чув аби йому приписували побудову “раю на землі”. Та і так звані “справжні комуністи” (котрі цим дійсно промишляли), біля нього довго не жили.

Різницю між комунізмом і їх “царством” Свідки Єгови мені вже пояснили. Сподіваюся, що і на форумі вона буде ними виписана.

14 березня 2011, 21:42
Йосип Вісаріонович перед людьми є лише солдатом. А перед Богом тільки послушником.

На мою думку ця різниця полягає у відмінності між свободою (Царство Боже) і несвободою (царство антихриста).

15 березня 2011, 22:30
Пропоную повернутися до мого попереднього запитання про різницю між Вашим “царством божим на землі” і католицьким розумінням “царства антихриста”

16 березня 2011, 22:23
Прошу поясити чим відрізняється “Царство Боже на землі”, яке проповідують Свідки Єгови, від того, що католики називають царством антихриста?

Я чекаю на відповідь, найперше від самих Свідків Єгови.

17 березня 2011, 20:20
Буду чекати на Вову.
Зрештою відсутність відповіді це також, свого роду, відповідь.

28 квітня 2011, 19:38
Пройшло більше місяця, а відповіді немає. Тому дозволю собі твердження, що “Царство Боже на землі”, котре проповідують Свідки Єгови є насправді царством антихриста.

28 квітня 2011, 21:31
Важко давати відповідь на запитання породжені непоясненими підозрами інших; але попробую.
Якщо Ви думаєте, що я прагнув принизити чи образити Свідків Єгови то Ви помиляєтеся.
Якщо Ви думаєте, що моє запитання виникло з моєї суб’єктивної відповіді на нього то також помиляєтеся. Суттю того, що вони проповідують, я цікавився вже тривалий час; біля 20 років. Зокрема вже давно часто завдавав це питання їм у приватних розмовах. І майже ніколи не чув заперечень тотожності тих двох понять; було ухиляння їх від прямої відповіді.
В певній мірі я був готовий до їх мовчанки; хоча щиро прагнув від них заперечень цієї тотожності. Приватна розмова це одне, а публічна це зовсім інше.

Не можу знати які тепер будуть плоди від цієї розмови, і зокрема від мого висновку (котрий, на жаль, відповідає дійсності; за (частково мовчазною) згодою сторін). Коли людина грішить по-невіданню це одне, а коли вона грішить (чи утверджується в гріху) у повноті знань (як диявол) це зовсім інше.
Зрештою це мусило колись трапитись. Особисто я не відчуваю радості від причетності до цього. І не шкодую за це.
Впевнений, що Церква вчергове гідно засвідчить світові, що вона є сутнісно з Богом.

28 квітня 2011, 22:42
Ви явно щось не зрозуміли.

Вони чітко знають, що те , що для нас є царством антихриста, для них є “Царством Божим на землі”; і як жиди очікують приходу Машіаха (по нашому антихриста).
У нас і у них діаметрально протилежне розуміння добра і зла, але термінологія практично одна; лише інше наповнення.
Вони, як і ми, є переконані, що чинять добро і служать Богу. Але Христа вони за Бога не мають і тому хто свідомо (меншість), хто в стані зачарування будують царство антихриста; але чи не усі мають нас за найбільших ворогів; найбільшою перепоною для їх “Царства Божого на землі” (тобто для царства антихриста).
Між ними і нами є величезна прірва. Сучасне “вимирання” українського народу це прямий наслідок цієї реальної війни проти Церкви Христової. Це вже не є чистою апологетикою.

*********************************************************************

Тема: Щастя?

13 березня 2011, 19:23
З часів пізньоримського християнського філософа, теолога і поета Боеція (480-524) щастя визначалося як “omnium bonorum tota simul et perfecta possessio” – влодіння усіма благами, одночасно і в повному обсязі.

Відповідно, в цій земній реальності об”єктивно-реальне щастя є неможливим; може бути лише суб”єктивно-психологічне щастя.

Христос щастя тут нікому не обіцяв. Він, у цьому плані, освятив лише свободу людини (право і можливість, незалежно від статусу, на осягнення об”єктивно-реального щастя в потойбічному світі.

Існує думка, що вибір між Христом і антихристом якраз і виявляється у виборі між свободою і суб”єктивно-психологічним щастям. “Благими намірами вимощена дорога до пекла”.
/див. Мацейна А. Великий инквизитор. С-Пбг.1999/

Давайте будемо говорити про те, що ми можемо реально дати ближньому і собі; про радість (об”єктивно-реальне щастя обмежене часом).

3 березня 2011, 19:33

Йосип Вісаріонович
Є сумніви. (що “блаженний – щасливий”)
Прошу дати джерело цієї інформації.

14 березня 2011, 20:33
Виходячи з дійсного стану нашої земної реальності слово блаженний правомірніше ототожнювати з словом спасенний.

Принаймні я не знаю жодного святого Церкви, котрого би можна назвати по життю щасливим (хоч би на 50%).
Тоді як безбожників, котрим би в усьому щастило (окрім спасіння), є багато. І жили легко і помирали раптово (нагло), без мук.

14 березня 2011, 22:44
Це лише Ваша приватна суб”єктивна думка.

Для мене справжнє щастя це об”єктивна реальність (як і для Боеція). Містичні переживання від “бути з Богом” є найбільшим досягненням смертної людини. В раю, сподіваюся, буде реальне спілкування з Богом, буде вічне об”єктивно-реальне щастя. А не скороминуче суб”єктивно-психологічне щастя безбожника.

15 березня 2011, 15:34
Так, у 73 (72) псалмі описано скороминуче суб”єктивно-психологічне щастя безбожників.
І описана лише надія (як на мене), що “праведні осягнуть славу” і “благо” (спасіння) /вірш 28/, тобто рай (або іншими словами об”єктивно-реальне щастя). Про об”єктивно-реальне щастя праведника, у цій суто земній реальності, у цьому псалмі нічого не говориться.
Згадана, у 3 вірші, заздрість “щасливій долі грішних” є багатомовною про реальне життя цього праведника, який написав цей псалом.

15 березня 2011, 15:39
Прошу уточнити, де Христос цьому вчить? (що “Господь вчить нас бути щасливими”, прим.)

15 березня 2011, 16:21
Блаженный [евр. ашре; греч. макариос, букв. “счастливый”].3) в НЗ спасение и блаженство неразрывно связаны с Царством Божиим, путь в к-рое открывается верой в жертву Иисуса Христа и исполнением Его учения (Лк 14:15; Откр 19:9). След., блажен тот, кто принимает Иисуса и Его слово (Мф 16:17; 24:46; Лк 1:45; 11:28; Откр 1:3), кто верит в Него (Ин 20:29) и не соблазнится о Нем (Мф 11:6). Особенно призваны радоваться Царству Божию нищие духом, плачущие, кроткие, алчущие и жаждущие правды, милостивые, чистые сердцем, миротворцы и изгнанные за правду (Мф 5:3 и след.; ср. Лк 6:20 и след.); очи и уши видящих и слышащих Иисуса названы блаженными (Мф 13:16; Лк 10:23). Ср. также -> Запо-веди блаженства.
II.Блаженный = “спасенный” от глаголов, означающих “спасать”, – евр. йаша, греч. содзеин:

Прошу уточнити

15 березня 2011, 16:29
Не завжди. Найчастіше блаженний перекладається як спасенний. Особливо у Новому Завіті.

16 березня 2011, 16:03
“Повнота усього, вічність і абсолютність — сутнісні умови щастя; якщо їх немає, немає і щастя”

“І його (щастя) немає не тому, що у людства ще немає засобів для його досягнення, як у це вірили передові люди вісімнадцятого століття, а тому, що структура цієї дійсності не може винести сукупності усього, вічності і абсолюту, без котрих мрія про щастя, за якою ми постійно гонемося, вислизує з наших рук. На землі щастя немає не лише сьогодні, його не було і вчора, його не буде і завтра, бо природа земного життя не може винести щастя”

“Оселі щастя можуть бути зведені тільки на Святій Горі, тільки в Новому Єрусалимі, якому не потрібне ні сонце, ні місяць, “бо слава Божа освітила його, і світильник його — Агнець” /Одкр.21,23/ і де “смерті не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло” /Одкр.21,4/. Путь на вічну Гору проходить через Голгофу. Це путь Христа і кожної людини, і це, на кінець, путь усього людства.” /А. Мацейна/

16 березня 2011, 21:48
А я думав, що Ви вже забули про моє запитання. У виписці з того словника (невідомого походження) наданого Вами 13 березня, я відповіді не знайшов. Буду вдячний Вам за відповідь з посиланням на Новий Завіт.

22 березня 2011, 13:44
“Як певний ідеал (див.: eudajmonizm), щастя в земному житті неможливе. Але може бути досягнуто в якості нагороди за земні справи в загробному житті (рай).
Згідно Арістотеля щастя є дією відповідно до своєї природи. Риби щасливі плавати, а птахи – літати. Натомість, природу людини характеризує здатність мислити й творити політичні організації, відтак найщасливішим є філософ і державний діяч. Аристотель однак і применшував роль фізіологічних потреб (він відчував, що щаслива людина повинна бути добре нагодована)

Можна також досягти щастя, що розуміється як суб’єктивно найкраще положення в житті і оцінюється як:
міра радощів життя (наприклад, в епікурействі)
сила характеру, що унезалежнює людину від обставин (наприклад, в стоїцизмі або буддизмі)

Згідно християнству абсолютним щастям є безпосередній контакт з Богом – визначається святим Фомою Аквінським як блаженне бачення. Боецій писав, що Бог є Щастям, і люди можуть бути щасливі, беручи участь в щасті Бога.

Згідно вчення ісламу щастя пов’язане з поведінкою відповідною волі Аллаха – відтак праведні особи щасливі, а грішники нещасливі – як в земному житті так і загробному.

Згідно вчення буддизму, неможливо досягти щастя, слідуючи бажанням, адже повне їх задоволення неможливе. Єдиний шлях до досягнення міцного щастя полягає у відмові від цих бажань. Таким чином досягається стан нірвани.” /Вікіпедія/

*********************************************************************

Тема: Чи можливо нині вірити в диявола (злих духів)?

11 березня 2011, 13:29
Переглядаючи дописи до цієї теми мені пригадалася одна реальна життєва історія. Через місяць після того як у нас “бемкнула” революція до мене прийшов один знайомий з рукописом своєї книжки, аби я допоміг у її виданні. Ця книга була присвячена недавнім соціально-політичним подіям; точніше їх критиці по суті. Книга була в усіх відношеннях прекрасною і найголовніше правдоподібно висвітлювала свою тему. Я був приємно здивований як він зумів виконати такий великий об”єм робіт за такий короткий час. Він відповів: “Сам не знаю. Просто працювалося дуже легко, на одному подиху, з надхненям”. Десь через тиждень він прийшов знову попросив мене повернути рукопис і вийшовши на вулицю спалив її. На моє чому він відповів: “Я її не сам писав. Так буде краще.”

Наступного дня мого приятеля звільнили з роботи. Потім пішла від нього дружина. Пізніше він був позбавлений судом батьківських прав. Ну і так далі аж до неформального (але реального) відрахування його компетентними особами з числа християн.

Через шість років мені попала до рук тільки видана книга відомого літератора; котра виявилася на 95% аналогічна рукопису мого давнього доброго і нещасливого приятеля. Я тоді зрозумів, без жодних сумнівів, хто був співавтором.

Сьогодні ця книга є прекрасною і навіть не шкідливою; але коли відійде покоління переживше революцію їх наступники будуть, скоріш за все, сприймати її по прямому призначенню, наперед визначеному її скромним і таємним співавтором.

20 березня 2011, 22:38
Виглядає так, що диявол може обдурити якщо не усіх, то майже усіх. Але це йому чомусь замало; він прагне свідомого і добровільного поклоніння людини. Найчастіше він невидимо допомагає людині щось здобувати у своєму житті; і коли ця людина відчуває себе за крок до “олімпу”, він легенько дає зрозуміти чиїми “трудами” людина туди дійшла. І перед нещасним постає дуже непростий вибір.

11 квітня 2011, 21:20
Так, диявол не спить. А люди сплять… Але це нічого, Всевишній також не спить.

*********************************************************************

Тема: Хресна дорога у Львові

04 квітня 2011, 21:30
Пригадую подібне я вже чув, ще перед 1917р.; зокрема від так званих духоборів, котрі себе називали “духовними християнами”. Гладко стелили. Якщо адмін дозволить я Вам нагадаю як у Львові обирався “бунячок”, як робилася “бананова” революція і т.д. Тоді я Вас чомусь не чув?
П.С. Держава є освячена Христом. І святе місце пустим не буває; там де усувають християнство туди приходить “шандорович”.

04 квітня 2011, 22:52
Це, що до обіду християнином, а по обіді патріотом?

У Церкві як такій (без її суто національної управи)- так, а у справі “кесаря” то вже ні; тут юдею Юдея, а українцям Україна. Вже поцарювали тут “шандоровичі” майже століття; пора і честь мати. Кров людська не водиця.

05 квітня 2011, 12:11
Секту духоборів подібні красиві й теоретично правильні думки привели до Христа як до ідеї.

Цю проблему Ви в Україні не вирішите. Рекомендую Вам брати валізку і їхати рятувати бідних поляків.

*********************************************************************

Тема: Роль батька у сім’ї (духовний вимір)

26 березня 2011, 21:03
В сучасному світі появилася мода у жіночок після розлучення (найчастіше, коли вони були ініціаторами розлучення) позбавляти батька спілкування з власними дітьми. Коли батько є алкоголіком чи наркоманом таких проблем він не має (принаймні я з таким випадком не стикався). Проблеми найчастіше є у тих хто добре усвідомлює своє батьківство. Досягається це розлученими жінками найчастіше з допомогою наклепів, формально підтверджених державними органами опіки, міліцією, судом і психіатрією. Послуги останньої у цій справі є найдорожчими і сягають (чи сягали) аж 250 у.о.(сучасна ціна людини)
У 2006р. у Львові був випадок, коли одному батькові (силами двох райвідділів міліції) оформили привід (попередження) за те, що він завів на 15 хв. своїх дітей до церкви без дозволу їх матері.

*********************************************************************

Тема: “Пісня над піснями”

15 березня 2011, 22:54
“Пісні Пісень” людство знало з давніх часів, ще за довго до Авраама. Як і “Книгу Йова” І багато Псалмів. Ну і звичайно перші глави книги “Буття”

16 березня 2011, 15:12
Це не теза. Це доведений наукою (з Божою допомогою) факт.
Ви думаєте, що люди до Авраама не знали про Бога?
Вчорашнім дописом я хотів сказати, що в усі часи були люди котрі відчували найбільшу насолоду від особистого спілкування з Богом. Можливо цей твір, котрий витримав випробування тисячоліттями, написав ще Адам, а його нащадки робили лише адаптаційні виправлення. Даремно ми думаємо про свою унікальність (розіклавши усе по часто надуманих поличках), чи якусь просунутість (типу цивілізованості). Те, що ми переживаємо у своєму житті сьогодні, інші переживали і вчора, і тисячі років тому. Особливо у царині релігії.

16 березня 2011, 16:25
Рекомендую Вам книгу Войтеха Замаровського “Спочатку був Шумер”.Київ 1983.
А у Ваших “дослідників” імена є?

16 березня 2011, 17:03
Наречений мій, серцю моєму любий,
Небачена краса твоя й солодка, мов мед!
Леве мій, серцю моєму любий,
Небачена краса твоя, солодка, мов мед!

Душу твою — як звеселити душу твою, я знаю,
Наречений мій, до ранку в домі моєму спи!
Серце твоє — як утішити серце твоє, я знаю,
Леве мій, до ранку вдомі моєму спи!

Наречений мій, якщо ти мене кохаєш,
То прошу тебе, приголуб мене!
Володарю мій, пане мій і охоронцю,
Мій Шу-Сіне, що тішиш серце Енліля,
Благаю тебе, приголуб мене!
/уривок з ”Пісня кохання” шумерського царя Шу-Сіна”(місто Ур) 2110-2000рр. До Христа/

16 березня 2011, 22:05
Наскільки мені відомо Авраам жив в 19 ст. до Христа.

16 березня 2011, 22:16
А як я вставлю замість Шу-Сіна Шльому вона Вам підійде? Думаю, що і Шу-Сін був не першим царем у цій Пісні Пісень.

16 березня 2011, 23:49
Прошу дати посилання на цю Вашу тезу.

19 березня 2011, 15:58
“Пісня кохання” Шу-Сіна – то, мабуть, найдавніша з любовних пісень зафіксованих в літературі взагалі і, поза всяким сумнівом, вона шонайменше на тисячу років старша від славнозвісної “Пісні пісень” Соломона. /Й.Кліма/

19 березня 2011, 16:28
Звичайно. Але кожну річ можна глибше зрозуміти знаючи її передісторію, її корені.
Кажуть, що Авраам також шумерського (несемітського) походження. Як Ви думаєте?

20 березня 2011, 22:58
Це було лише моїм запитанням, а не спробою Вас (чи когось іншого) у чомусь переконати.

П.С. Куди тоді ділася велика кількість семітських племен, які жили до і в часи Авраама, коли сьогодні вони усі “виводять свій рід від Авраама”?

*********************************************************************

Тема: Понтій Пилат і його дружина

25 квітня 2011, 17:49
Христос Воскрес!
Хотів би знати на чому будується твердження, що Понтій Пилат загинув без покаяння, як Іуда Іскаріотський?

25 квітня 2011, 18:23
Там немає відповіді на моє запитання.

25 квітня 2011, 21:05
В останні дні, перед Великодним, це наполегливо “впихали” професійні “православні” на радіо-Ера. Подібне доводилося чути на деяких проповідях і читати в коментарях на апокрифи про Пилата.

25 квітня 2011, 21:46
На жодні джерела, на цьому радіо говорячи про Пилата, не посилалися. Впихалося це професійно для “найдревнішого фаху”; маніпулюючи текстом.

26 квітня 2011, 14:08
Традиція церкви – це найперше життя і твори Св.Отців; критики Пилата я там не зустрічав?

Євангелія це свого роду життєпис Ісуса Христа, у якому згадується і Пилат; але по цій згадці ми не можемо повністю осягнути саму особу Пилата; як і сотника Лонгіна, його підлеглих і багатьох інших там згаданих.

Прошу уточнити коли ефіопи-католики визнали Пилата за святого і коли Католицька церква зобов”язала їх забрати його зі списку святих?

28 квітня 2011, 18:54
Обращение Пилата (апокриф)

Когда в город римлян прибыли донесения , которые были прочитаны Цезарю в присутствии многих людей, все они были возмущены, что из-за беззакония Пилата во всей земле наступила тьма и случилось землетрясение. Цезарь, страшно разгневавшись, отправил воинов, приказав им доставить Пилата в оковах. После того как привезли его в Рим, Цезарь, узнав о его прибытии, воссел в храме богов в окружении сената, армии и всех властей и приказал Пилату предстать перед ним. И сказал Цезарь:

– На что ты дерзнул, видя такие чудеса, творимые тем человеком? Решившись совершить злое дело, ты принес погибель всему миру.

Пилат же сказал:

– О всемогущий царь! Не виноват я в этом, зачинщики же и виновники – иудеи.

Тогда Цезарь спросил:

– Кто они?

Пилат сказал:

– Ирод, Архелай, Филипп, Анна, Каиафа и весь иудейский народ.

– Почему же ты последовал их совету? – спросил Цезарь.

И ответил Пилат:

– Потому, что народ этот мятежен, беззаконен и не подчиняется твоей власти.

И сказал Цезарь:

– Когда они передали Его тебе, ты должен был в безопасности отправить Его ко мне и не допустить, чтобы они распяли такого человека, справедливого и творящего чудеса, как ты сам сообщил в своем донесении, ибо ясно из этих чудес, что Он был Иисус Христос, царь Иудейский.

Как только Цезарь произнес эти слова, назвав имя Господа Христа, все изображения богов упали и рассыпались в прах на том месте, где сидели Цезарь и сенаторы. А окружающий Цезаря народ затрепетал из-за того, что пали их боги от произнесенного слова, и все, охваченные страхом, разошлись по своим домам, потрясенные случившимся. Цезарь же приказал бдительно охранять Пилата, ибо знал тот истину об Иисусе.

На следующий день Цезарь, восседая на Капитолии, снова допрашивал Пилата. И сказал Цезарь:

– Скажи нам правду, ты, безбожник, ибо из-за твоего безбожного деяния, когда наложил ты руки на Иисуса, даже здесь как результат твоих злодеяний упали и разбились наши боги. – И добавил: – Кто он такой, Распятый, что одно только имя Его приводит к уничтожению всех богов?

И ответил Пилат:

– Все сообщенное о Нем – истина, ибо меня самого убедили деяния Его в том, что сильнее Он всех богов, которых мы почитаем.

Сказал Цезарь:

– Зачем же ты совершил такой дерзкий поступок против Него, если ты знал, кто Он? Или ты замышлял зло против моего царства?

Пилат же ответил:

Я сделал это из-за мятежа и беззакония иудеев.

Разгневанный Цезарь собрал на совет сенат и все власти. Приказал он написать следующее распоряжение против иудеев: Лициния, главного (правителя) над восточными провинциями приветствую. Стало известно мне о злостном деянии, совершенном в недавнее время жителями Иерусалима и иудеями из окрестных городов, а именно, что они вынудили Пилата распять некого бога по имени Иисус.

Из-за этого дурного дела по всему миру настали тьма и разрушения. Я желаю немедленно, чтобы ты с большим числом воинов отправился туда и захватил их в плен согласно этому распоряжению. Повинуйся и выступи против них и отправь их в рассеяние по всем народам, чтобы они рабствовали у них. Изгнанный из всей Иудеи, этот народ окажется столь ничтожным, что совсем не будет заметен, – за то, что был преисполнен зла.

Когда узнал об этом предписании Лициний в восточных землях, то, объятый страхом, он погубил весь народ иудеев. Находившихся в Иудее он отправил в изгнание и заставил быть рабами у других народов. Цезарь же, узнав о содеян- ном Лицинием в восточных землях, похвалил его .

И снова Цезарь учинил допрос Пилату и приказал затем начальнику по имени Альбий отсечь голову Пилату, сказав:

– Как он наложил руки на праведного человека, именуемого Христом, так и сам должен пострадать, и не будет ему спасения.

Пилат же, придя на место казни, взмолился про себя: “Господи, не наказывай меня вместе со зловредными евреями, ибо не схватил бы я Тебя, если бы не вынудил меня народ беззаконных иудеев, затеявших мятеж против меня. Ты знаешь, что я совершил это по незнанию. Не уничтожай меня за этот грех и не помни зла мне и рабе твоей Прокле, которая стоит рядом со мной в час моей смерти и которую Ты избрал для пророчества о том, что будешь Ты пригвожден к кресту . Не наказывай ее за мой грех, но помилуй нас и причисли к сонму праведников Своих”. И как только окончил Пилат молиться, раздался голос с неба:

– Благословляют тебя все колена и все отцы народов за то, что из-за тебя исполнились все пророчества обо Мне. И во время Второго пришествия Моего ты сам будешь свидетелем, когда буду Я судить двенадцать колен Израиля и тех, кто не принял имени Моего.

И как только префект отрубил голову Пилату , тотчас ангел подхватил ее. Жена же его, Прокла, увидев приблизившегося и взявшего голову Пилата ангела, преисполнилась радостью и испустила дух. И была похоронена вместе с мужем своим.

10 травня 2011, 17:36
Якщо язичник Пилат зумів пізнати Христа за пів дня (адже лише стільки тривав час іх спілкування), то він найгеніальніша людина усіх часів і народів.
Пилат найперше був військовим і державним чиновником, котрий мав право виконувати обовязки судді.

Як військовий він був навчений, що в екстремальних ситуаціях належиться рятувати лише те, що можна точно врятувати; ризикувати ради когось він, як військовий, мав право лише тоді коли був вже переможений ворог. Розлючений натовп перед палацом римського намісника йому цього права не давав.

Як державний службовець він чітко знав, що кожен хто називав себе царем на теренах Римської імперії є особистим ворогом імператора і повинен померти як державний злочинець. Не просто так Пилат перепитував Христа чи справді він є царем. І не просто так Пилатові жидівські первосвященики погрозили скаргою до імператора Риму. Вони знали (як і Пилат), що Ісус з Назарету, як постане перед судом імператора (коли Пилат відмовиться Його розіпясти) не зречеться своєї царської влади. А в римському законодавстві не було царя “не від світу цього”; був лише один імператор; усі інші, котрі назвали себе царями, трактувалися однозначно як самозванці, гідні на усі 100% найгіршої смерті. Для цього було досить ствердної відповіді на коротке запитання: “То ти є цар?” І усе!

Пилат, як чи не усі тодішні римські військові, не боявся смерті; їх так вчили. Але вони боялися ганьби стати зрадниками Риму, своєї славної Батьківщини. А це без сумніву би сталося з Пилатом якби він відмовився розіпясти того хто назвав себе царем; у даному випадку Ісуса, сина теслі з Назарету.

І ще, Пилат був першим хто повідомив Рим, що розіпятий ним Ісус Христос Воскрес! За що йому жиди і помстилися своїми скаргами (що неважко було передбачити). Він не пішов на смерть ради філософа чи пророка з Назарету, але не вагаючись пішов на вірну смерть за Воскреслого Спасителя.

П.С. Я це пишу не тому, що хочу виправдати Пилата (йому, як канонізованій особі, це не потрібно), просто не хочу аби мені відміряли такою міркою, якою Ви Юрію йому відміряли, керуючись хибним “общепринятым мнением”.

11 травня 2011, 20:38
По-перше Пилат хотів таким чином (виглядом побитого Ісуса) вгамувати гнів натовпу. По-друге він знав, що єдиний спосіб зберегти життя Ісуса з Назарету, котрий би був відповідним до римського законодавства, це змусити Ісуса до відмови від називання себе царем.

По великому рахунку Пилат не був якимось винятком серед чи не усіх людей згаданих в Євангеліях у цей Страсний день; вони чи не усі, незалежно від соціального і духовного статусу, яскраво продемонстрували увесь трагізм (і його глибину) ураженого первородним гріхом людства. І потребу у відкуплені хресною смертю Небесного Спасителя.

12 травня 2011, 22:10
І відрік Ісус: “Не мав би ти надо мною влади. якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене видав, більший гріх.” /Іоан19,11/
Як гарно Христос повернув Пилата до об’єктивної реальності.
Від тієї хвилини шукав Пилат можливості, як би його відпустити. Але юдеї кричали: “Відпустиш його, то не будеш кесаревим другом! Усяк, хто з себе робить царя, кесареві спротивляється!” /Іоан 19,12/
А потім і навколишня дійсність показала Пилату обмеженість його влади. Жиди вміли вдало цитувати законодавство Риму.

13 травня 2011 20:40
Якщо цей народ безоглядно живе за приписом “один за усіх, а усі за одного” то щей і як треба “кидати провину невної горстки людей на весь народ”! Особливо коли цей народ вважає усіх інших “людиноподібними тваринами”.

Що стосується натовпу, то його злодіяння є злодіянням кожного, доки немає гідного покаяння кожного зокрема й усіх разом. Хіба жиди, як народ, вже покаялися за вбивство Христа?

*********************************************************************

Тема: Найбільший релігійний обман антихриста

18 березня 2011, 22:04
“…хто визнає і сповідує боголюдську повноту Христа, є від Бога; і наоборот, хто не визнає і не сповідує Христа як Бога і Чоловіка, той — антихрист.”
/див.1Йн.4,2-3/

“Історичне існування Христа антихристів дух сьогодні не заперечує. /…/ сьогодні заперечується інше, сьогодні Христос заперечується як Перший і Останій.”

“По іншому говорячи, антихристів дух, навіть і признаючи історичність Христа, прагне бачити в Ньому лише свого попередника (предтечу)”

“Попередник це лише проголошувач майбутньої дійсності, та сам він не є ця дійсність. /…/ Завданням попередника є зникнути в ним проголошеній і наступаючій за ним дійсності” /див. Мк.1,7; Йн.3.26-30/

“Якщо Христос — попередник сучасної історії, то ця історія і є тим сильним, більш могутнім, ніж Він началом, котре повинно було прийти.Тому в історії був ріст, а Христос малів. Такі висновки обовязково прийдуть, коли Христа мати за попередника. Вони виникають тому, що в розумінні Христа як попередника Христос виключається як Останій, як кінець усього, як Омега /див.Откр.22,13/. Він не проголошувач і не знамення нової дійсності, але є сама ця дійсність, її початок, розвиток і кінець. /…/…Церква є дійсністю Христа. Церква — не символ Христа, чи фігура, не зовнішня форма, як, наприклад, арка Ноя — форма Хрещення. Церква є екзистенцією Христа в історії. /…/ Між Христом і Церквою немає відмінності, як немає відмінності між життям насіння і життям дерева.”

“Бути попередником суттісне покликання людини, Бог ніколи не є попередником. Бог є завжди увесь повнотою. Під думкою про попередника приховане усунення Божества. Той, хто вважає Христа попередником, заперечує Його як Бога.”

Антихристів дух постійно говорить про Християнство, про його цінності і значення для моральності, суспільства, для демократії, науки, мистецтва, та він говорить обходячи мовчанням самого Христа чи проголошуючи його попередником, і совсім не як про Першого і Останього, не як Про Альфу і Омегу. Тому по суті, усі його розмови — це розмови дракона, і ідея попередника — це сучасна антихристиянська ідея”
/А. Мацейна/

Або, іншими словами, найбільший релігійний обман антихриста.
Йосип Вісаріоноаич
постійний дописувач

Повідомлення: 216
З нами з: 05 березня 2011, 20:56
Подякував (ла): 23 раз.
Подякували: 0 раз.
Догори
Re: Найбільший релігійний обман антихриста

25 березня 2011, 12:18
Заперечення воскресіння:
“З утвердженням Христа як попередника сутнісно пов”язано заперечення Його воскресіння. /…/ Невоскресіння заперечує особисту екзистенцію Христа в Церкві і вилучає Його з історичної дійсності. І навпаки, коли Христос подолав смерть, коли Він воскрес, тоді Він живе вічно: тоді Він живе у своїй релігії не символічно, а своєю особистістю; тоді Його діяльність в історії не згадування, а постійна реальність. Воскресіння є знак, котрий дає можливість зрозуміти хто є Христос: лише минулий попередник чи завжди сущий Перший й Останій.”

“Антихрист не заперечує, що Христос є Месією; він лише заперечує, що цей Месія є ще й Син Божий. А те, що Він не є Сином Божим доводиться ним, що Він не воскрес, що зігнив в могилі, як усі пророки і святі./…/ Сучасний світ охоче вислуховує наші абстрактні судження про Бога і Його Проведіння, про необхідність одухотворення поняття Бога не пов”язуючи Його з минучими земними формами, про наш внутрішній зв”язок з Божеством, про божественне начало живуче в людині… Та лише мова зайде про те, що цей зв”язок, нерозривний і незаперечний, є в Ісусі Христі; що божественне начало ніколи і нівчому так не пронизує людину, як в Ісусі Христі; що ніхто інший, лише Ісус Христос являє нам Бога; більш того, як тільки чується твердження, що Ісус з Назарету є істинним Богом й істинним чоловіком, що Він воплотився, родився, помер, воскрес і знову прийде, на цей раз, аби судити світ; коли все це хто-не буть з нас почне проголошувати, сучасний світ почне або знущатися, або ввічливо зауважить, що у нього зараз немає часу слухати ці самі по собі цікаві речі… /див. Дії 17,16-34/”

“Перед лицем цілковитої смерті історія стає чисто поцюсторонньою. Погляд людини спрямований на цю землю, але не знаходячи в ній сенсу і бачачи кінець усьому, він затуманюється й виражає болючу безнадійність. Древній відчай відображається в очах кожної невіруючої у воскресіння людини. Тому повністю зрозуміло, чому перші християни так міцно трималися за істинність воскресіння Христа. В ньому вони бачили всесвітнє спасіння від безглуздя. /…/ Тому перші християни вирізнялися знаком радості. Земне життя для них не було відчаєм і безнадією, а лише підготовкою до майбутнього всесвітнього оновлення. Це життя мало сенс, бо воно було пов”язане з вічністю”

“Абстрактне визнання Бога і Месії не спасає сучасну людину, як не спасало і древню. Безглуздя усе більше пожирає його серце. Життя все більше стає поцюстороннім. Земля перетворюється в єдину і останню батьківщину. Тому навколо неї і зосереджуються усі зусиля людини. Християнство також підключається до служіння землі. /…/ Іменно тоді і являється антихрист зі своєю концепцією Христа як попередника і підсовує її людині повністю повернутої до землі.”

“Божественність Христа є просто нестерпною для кожного антихриста. Тому усі напади на Богочоловіка постійно повторюються у різних ідеях, Спочатку вони проявляються в мягких наукових сумнівах, а закінчуються жорсткою ненавистю і кровавими гоніннями.”
/Мацейна А./

27 березня 2011, 18:40
тепер багато антихристів повстало, … З-поміж нас вийшли, але з-між нас не були. /1 Йн. 2,18-19/

“Апостоли як представники Христа залишаються у світі, приймаючи на себе усі скорботи так, як Христос їх прийняв. Вони діють у світі навчаючи, керуючи, просвітлюючи, страждаючи і помираючи, бо і Христос так чинив. Одначе по своєму апостольському покликанню і силі вони не від світу. Апостолів Христу дав небесний Отець Його. /…/ Двоїстість апостольського характеру — діяння у світі і сила не від світу — складає характерну особливість їх особистості і життя.

Двоїстий характер властивий й апостолам антихриста. /…/ Антихристи не покидають спільноти Христа. Вони не виходять з неї. Навпаки, вони у ній існують і діють. Христова Церква на землі — це поле діяльності антихристів. Вони виходять з неї і в ній працюють, ведучи свою руйнівну роботу. Та по свому покликанню вони не від Хиста. Вони покликані не Христом, а Його супротивником. Як є апостоли у світі, але не від світу, так і антихристи є в Церкві Христовій, але не від Христа. Та ті й інші є покликані. І ті й інші діють в середовищі, противному їх сутності: світ протистоїть апостольському духу, Церква Христова протистоїть антихристовому духу.

В більш глибокому сенсі антихристів дух — це своєрідне священиче служіння дияволу. Антихристи, діючі у винограднику Христа, не просто людці-відступники чи слабкі грішники. Вони помазаники диявола: його посланці й апостоли, отримавші його дух і скріплені його дарами. Диявол і в цьому, як і в усьому іншому, мавпує Христа, тому він відбирає для себе священослужителів, надихає й посилає їх сіяти у грунт Христа кукіль /Мт., 13,25/.”
/Мацейна А./

До вище сказаного можна лише додти, що первинні ланки у структурі реального сомнища сатани будуються і у прямій привязці до діючого церковного храму.

28 березня 2011, 14:16
Як казав один мудрий українець: “Найважливіше розпізнати властивий час і властиву міру речей”. Тобто де боротися, а де віддати боротьбу Всевишньому /див.Мт.,13,30/. Це дуже непросто; і як на мене краще перегнути у першому.

30 березня 2011, 14:14
Маскування як спосіб дії.
“Церква не є самостійною дійсністю, вона є Сам Христос, котрий розкривається в часі і просторі. Тому її члени живуть, діють і помирають во ім”я Христа./…/ Зовсім інше відбувається у спільноті звіра. Диявол також посилає у світ своїх ревнителів, укріплюючи їх своїм духом. Та служителі диявола завжди діють не в імя свого вчителя, а в ім”я своє власне. /…/Апостоли Христа — помічники Бога. Диявол стає помічником своїх посланників.”

“Мета діяльності диявола — небуття, котре виявляється у вигляді ненависті, руйнувань, вбивств і брехні. Він ворог існування.
Мета людської діяльності — буття, котре виявляється в любові, творчості, турботі і правді. Руйнування, вбивство, брехня і ненависть переживаються людиною як щось чуже, більш того як щось нелюдське./…/ Як носій і розповсюджувач небуття, диявол не знаходить шляху до душі людини. Бажаючи наблизитися до людини і зробити її своїм посланцем, диявол змушений вибрати для себе певну форму буття, прикритися нею і нею ж пробудити в людині діяльні сили, й лише таким способом поставити її собі на службу.
Тому себелюбство і є для нього таким шляхом. Себелюбство будучи відверненням від буття, воно таким чином є запереченням цього буття, відповідно, вступом в небуття. Та будучи повернутим до людського Я, воно зберігає форму буття й таким чином, шляхом обману, приховує від очей людських розкрите небуття.”

“Людина йде на службу дияволу во імя служби для себе. Повністю зосередившись лише на собі, усе приносячи в жертву лише собі, повсюди діючи лише в ім”я себе самого, себелюбець тим самим вже робить те, що потрібно дияволу: знищує буття, чинить брехню й ненавидить.”

“Диявол прагне воплотитися в буржуазному, повному себелюбства природному началі людини і, таким чином, висміяти втілення Христа. Але для цього він вибирає не трагічну сутність людської природи, у якій прихований зранений образ Господа, а смішну зовнішню сторону цієї сутності — марновірство й гонитву за хорошим життям.”
/Мацейна А,/

*********************************************************************

Тема: Лівія далека і близька.

31 березня 2011, 19:25
Населення
За переписом 2006 р. – 5,670 тис. чол.

Історія
Італійська колонія до 1942, після чого країна перебувала під контролем Великобританії та Франції. 1951 року отримала незалежність як Об’єднане королівство Лівія з королем Ідрісом. Полковник Каддафі змістив короля в путчі 1969, встановив Революційну раду і оголосив країну Арабською соціалістичною республікою. У 1972-82 пропозиції федерації з Чадом, Єгиптом і Сирією були відкинуті.

Економіка
Основні галузі промисловості: нафтовидобувна та нафтопереробна, харчова, текстильна, цементна, металургійна. Найбільшу частку валової промислової продукції дає нафтовидобувна та нафтопереробна промисловість.

Політика
У Лівії з 1977 діє безпосереднє народне самоврядування — джамахирія.( у великій мірі запозичене з досвіду і теоретичних праць українських анархістів Бакуніна, Кропоткіна і Махно). Партії забороняються як інструмент диктаторських урядів, вибори — як обман демократії. Справжніми законами визнаються релігія та звичаї.

Освіта
В період італійської колоніальної присутності в Лівії фактично не існувало системи освіти. Початок її розповсюдження відноситься до часів британської військової адміністрації, а подальший розвиток відбувався після 1960-х років, коли до незалежної Лівії стали надходити значні кошти від продажу нафти. Освіта в країні безкоштовна на всіх рівнях і обов’язкова до 9 класу. У 1991–1992 в Лівії налічувалося 2744 початкових школи, 1555 середніх щкіл, 195 професійних і педагогічних коледжів. Діяли також 10 університетів і 10 педагогічних інститутів (враховуючи відділення університетів аль-Фаттах в Тріполі і Гар’юніс в Бенгазі). У початковій школі навчаються 1,4 млн. дітей, в середній — 310,5 тис. учнів, в професійних училищах – 37 тис. і в системі вищої школи – 72,9 тис. студентів. У країні функціонують 14 науково-дослідних центрів. /Вікіпедія/

Срціальна сфера
На кожного члена сім’ї, держава виплачує на рік 1 000 $ дотацій.
Допомога по безробіттю – 730 $.
Зарплата – 1 000-1200 $.
За кожного новонародженого виплачується 7 000 $.
Нареченим дарується 64 000 $ на купівлю квартири.
На відкриття особистого бізнесу одноразова матеріальна допомога – 20 000 $.
Великі податки і побори заборонені.
Освіта і медицина безкоштовні.
За підробку ліків – смертна кара.
Квартирна плата – відсутня.

П.С. Виглядає так, що для лівійців індивідуальна свобода не є пустим словом, чим вони разюче
відрізняються чи не від усіх інших мусульманських народів, і є близькими до українського народу.
Мабуть через це Лівію і “здали” так легко їх “брати” по вірі на пожирання світовому безбожному
паразитичному етносу (руками обдуреної і відпалої від Христа Європи).

04 квітня 2011, 20:58
Обдурили якщо не усю Європу, то загал французів і англійців це точно; коли обрали на найвищі посади чужинців й іновірців. Бог таке заборонив робити.
Усе важливо. “Коли біля нас хтось гине, то наше спасіння є сумнівним”.
Радикалізованих людей найлекше дурити; усі революції є тому доказом. Давайте для початку перестанемо соромитися того припису Св.Письма, де говориться про заборону ставити над собою чужинця й іновірця /Второз.17,15/.

Те, що сьогодні відбувається в Україні це етноцид корінного народу (як і в 1932р.). Це найбільш мерзеніша форма війни, триваюча вже, як мінімум чверть століття; в результаті якої ми вже втратили третину українського народу. Це не зовсім вдалий час промивати кістки своїм соплемінникам.

Ні. Україна ще не “Африка”. Ми ще не є переможеними. Це просто війна, у котрій останнє слово буде за Богом.

04 квітня 2011, 22:07
Думаю, що Ви помиляєтеся. Усі мої знання й увесь мій життєвий досвід говорить, що нафта у цій війні не є на першому місці (у Лівії добувається лише 1% усієї нафти, і продається вона й так за півдурно; після “звільнення” Лівії ціна на її нафту лише може зрости). Буду радий помилитися, але, як на мене, це свого роду пробний камінь (враховуючи малочисельність і свободолюбство лівійського народу) у майбутній тотальній і війні з усяким проявом свободи людини й усіх народів; проти Христа і Його Церкви.

05 квітня 2011, 13:21
Этноци́д (от греч. ἔθνος — народ и лат. caedo — убиваю) — политика уничтожения этнической или национальной идентичности, самосознания народа.
Этноцид может проводиться как через колониальную политику ассимиляции, так и в процессе становления новых наций через уничтожение или изменение самосознания старых (или их части).
Народы, ставшие жертвами этноцида, обычно теряют историческую память или значительную её часть (см. манкурты), в ряде случаев также своё самоназвание, культуру, вероисповедание, и ассимилируются либо занимают подчинённое, угнетённое положение в отношении тех, кто подверг их этноциду.

Иногда этноцидом называют физическое уничтожение именно по этническому признаку, чтобы подчеркнуть этот аспект (например в связи с истреблением нескольких десятков тысяч индейцев в штате Мато Гроссо (Бразилия) в 39-й Всеамериканский конгресс по индейцам, 9 июля 1970 года в Лиме).
/Википедия рус./

Етноцид означає знищення культури народу,
Проте іноді цей термін використовується поряд із геноцидом…
/Вікіпедія укр./

Конвенция
о предупреждении преступления геноцида и наказании за него от 9 декабря 1948 года *

Статья II
В настоящей Конвенции под геноцидом понимаются следующие действия, совершаемые с намерением уничтожить, полностью или
частично, какую-либо национальную, этническую, расовую или религиозную группу как таковую:
а) убийство членов такой группы;
b) причинение серьезных телесных повреждений или умственного расстройства членам такой группы;
c) предумышленное создание для какой-либо группы таких жизненных условий, которые рассчитаны на полное или частичное
физическое уничтожение ее;
d) меры, рассчитанные на предотвращение деторождения в среде такой группы;
е) насильственная передача детей из одной человеческой группы в другую.

05 квітня 2011, 13:42
Цей припис Св.Письма /Тита 2,9/ стосується виключно такого явища як рабство. Сьогодні, принаймні офіційно, в Україні рабства не існує; тобто відсутні обставини для для застосування цього припису. Тоді як припис з Второзаконня /17,15/ стосується вибору державних керівників, що сьогодні в Україні є як явище і процес: Тому він стосується напряму кожного громадянина української держави. Ті діаспори в Україні, котрі прагнуть просувати своїх людей в органи державної влади, накликають на себе прокляття, як порушники Божого Закону.

05 квітня 2011, 22:31
Подібним чином можна дійти і до заперечення десяти Божих заповідей (що і робили деякі секти). Доповнений не значить замінений.
З часів написання книги Второзаконня суть держави, як такої не змінилася; не змінилося і значення цього припису. Христос не є лише Месією єврейського народу, Він Месія усього людства. Це і дає нам право користуватися С.З.
Виходячи з того, що Бог спілкується лише з вільними, цей припис і застерігає право кожного народу, на свобідне буття, (на право спілкуватися з Богом). Так, у Христі немає ні юдея, ні грека… , але в справі “кесаря” (освячній Христом) ця різниця є (була і буде), і на це нема ради.
Якому народові було добре після того, коли він поставив над собою чужоземців?

06 квітня 2011, 12:09
Так, “Бог вибирав”, але люди “настановляли”, згідно Божого припису, виключно зі своїх соплемінників й одновірців.

А десять Божих заповідей у Вашій вірі сьогодні є?
За останнє століття у нас усі правителі, які були українцями, йшли з життя як мученики.

Цей лис чужоземного походження перед тим як це сказати зробив усе можливе аби бути тій мерзоті, що ми сьогодні “маємо”.

П.С. Якому народові було добре після того, коли він поставив над собою чужоземців?

11 квітня 2011, 15:16
Прошу усіх молитися за лівійський народ.

*********************************************************************

Тема: +Знущання з УКРАЇНИ сьогодні+

25 березня 2011, 13:48
Те, що сьогодні відбувається в Україні (як і в Росії) це звичайний етноцид корінного народу (творений далеко не росіянами) як і в 1932-му.

Пригадую, що та так звана (чи самозванна) “україна”,котра недавно хотіла осягнути посаду Призедента України, за котру мене у храмі, під час богослужень, довгий час вчили проголосувати, їздила поклонятися не на могилу Леніна чи Сталіна, а у Самарканд, до мовзолею джаддайї (антихристта /з перської/) Тамерлана.

26 березня 2011, 21:41
З тими, хто це робив, я вже поговорив в захристії, ще тоді і без зайвих свідків. Сподіваюся, що більше подібне не буде повторюватися і тому не буду називати їх прізвищ. Що стосується “за кого”, то я впевнений, що Ви це добре розумієте.

05 квітня 2011, 22:52
А що це таке “РПЦ МП”?
У списку зареєстрованих в Україні релігійних організацій я такої не знайшов?!

06 квітня 2011, 10:56
У Львові храм на вул. Короленка числиться за УПЦ (Українською православною церквою).
Прошу уточнити.

06 квітня 2011, 12:18
“Як корабель назовеш, так він і попливе”
А Ви якої думки?

07 квітня 2011, 14:21
Не усюди і не завжди. В багатьох храмах УГКЦ також проповіді виголошуються російською, і не тільки.
Ви пропонуєте російськомовним українцям емігрувати з України? Чи записатися їм до штунди? Чи як?

07 квітня 2011, 14:30
Такого я ще не чув; дякую.
Ви безпосереднього організатора вбивства Романових Я.М.Свердлова маєте за православного росіянина?

07 квітня 2011, 15:54
У Львові звичайно ні (немає на то потреби), а на Сході – так (бо є на то потреба).
Я не є пацифістом, але розумію де є межа застосуванню насильства чи примусу (з міркувань доцільності). Виходити з того, що повинно бути, є часто лише голою теорією. Життя змушує нас виходити з того, що є в наявності. Називати російськомовних українців в Україні нацменшиною є у вищій мірі неправомірно (і навіть злочинно), й рано чи пізно може призвести до розпаду держави.
Ви, що думаєте коли поруч з УПЦ в Україні появиться ще й РПЦ проблем зменшиться? Сумніваюся.

07 квітня 2011, 16:36
В дореволюційній Російській імперії усі християни складали менше 60% загальної чисельності.
Так, Сталін в семінарії навчався і Ленін був православним. Але ні Сталін ні Ленін участі у тому зібрані, котре вирішило вбити царя, не приймали (їх туди не запросили?!).
Агентура НКВС-КДБ була не лише в УПЦ МП, вона була усюди; у тому числі і в підпільній УГКЦ. Чомусь ще ніхто не сказав куди вона ділася з останньої?! Як відомо там “бывших не бывает”.

07 квітня 2011, 20:00
Аби продовжувати подальшу розмову на цю тему (і надавати якісь факти) я повинен, принаймні, знати мету сказаного вище Вами (“чи варта шкіра виправи”). Як і те, що для Вас, у цьому, буде прийнято як факт.

07 квітня 2011, 20:13
І над цим різного роду чужоземна сволота активно працює, використовуючи зацофаність окремих громадян.
Якщо, не дай Бог, це станеться, то якою буде доля духовних провідників народу перед Вічністю???

07 квітня 2011, 20:40
Антихристи-парашутисти, котрих закинули в церковні спільноти, є надзвичайно підлі й мстиві (гірші від явних сатаністів), тому я нікому не раджу йти і їх у чомусь переконувати (з міркувань власної безпеки). Моя впевненість що більше “подібне не буде повторюватися” базується не на хиткому грунті їх совісті, а на застосуванні стосовно них відповідного припису Св.Письма з книги Сираха.

07 квітня 2011, 20:56
Про те, що у такому випадку нічого доброго з цього не вийде; ні для українців, ні для росіян.

Ви неправильно зрозуміли митрополита Володимира; він чітко розрізняє значення слова руський (те, що є спільним для українського, білоруського і російського народів) і слова руский (назва народу).

07 квітня 2011, 21:31
Дякую Вам.
Давайте тоді знайдемо для цього менш проблематичний шлях; без втягування у це інших осіб з сумнівною поведінкою.

08 квітня 2011, 21:59
Ви в число постраждалих відносите і того ниняшнього чудотворця, котрого, у ті часи, органи тричі оштрафувала на 50 крб. за організацію “нелегальних богослужень”? А інші за подібне і голови клали!
Чи того славного достойника, котрий після “побиття” в КГБ опинився в обкомівській лікарні; причому ті віруючі партійні працівники, що були з ним в одній палаті, потім дорого розплатились за свій довгий язичок.
Ваша антитеза не може бути прямим фактом. В КГБ були завжди досвідченні працівники, котрі займалися складанням правдоподібної “легенди” для своїх агентів.

П.С. Особисто я нічого не маю проти співробітництва громадянина з органами держбезпеки; це є навіть обов”язком. Але коли це переходить межі природної компетенції держави – це однозначно гріх.

08 квітня 2011, 22:24
У великій мірі так, але не в усьому. І цього достатньо аби її називати українською. Якщо Вам це важко зробити з внутрішнього переконання, зробіть це з міркувань звичайної доцільності.
Дякую.

09 квітня 2011, 11:58
Змушений Вас розчарувати. Телевізора у мене немає. Як і часу його дивитися.

09 квітня 2011, 12:24
Я просив Вас раніше припинити цю розмову, але Ви не захотіли, а зараз “вішаєте” на мене нехороші справи. Моя розповідь про двох антихристів в рясах (а не звичайних провокаторів) не може бути знущанням з усієї України і не може бути приводом звинувачувати усіх священиків УГКЦ. І якби агентура КГБ перейшла в СБУ я би нічого й не говорив, бо вважаю співпрацю громадянина з органами держбезпеки (в т.ч. і священиків) правомірною (і навіть обов”язком); тут справи набагато складніші.
Якого роду факти Вас можуть задовільнити?

10 квітня 2011, 15:13
Воно Вам треба.
Є й інші перевірені способи здобування інформації, окрім прямого доступу до “архівів певних спецслужб”; котрі вже й так є частково вивезені, чи знищені.
В сучасній Україні влада, по цій причині, навіть не знає місця знаходження на її території могильників з отруйними речовинами військового призначення.

Що в сьогодняшній УГКЦ є багато “чудотворців”? (язик у мене не повертається використовувати стосовно цього антихриста суто церковну термінологію) Чи Вам усе треба розжовувати?

10 квітня 2011, 15:45
Ви думаєте, що коли говориться про співпрацю священиків РПЦ з “органами” (зокрема на форумі УГКЦ), люди не памятають звідки взялася більшість священиків УГКЦ після її легалізації? Ваші побоювання вже давно є безпідставними і не з моєї вини.

Ви вимагаєте від мене фактів з юридичним статусом?

10 квітня 2011, 21:06
З тих пір як винайшли технічні засоби звукозапису ця потреба почала зникати. І чим меншими ставали ці засоби, тим менше стало потреби в залучені до цього гріха священиків. Ті випадки, післявоєнні, коли на виході з храму демонстративно арештовували бандерівців після їх сповіді, священики 100% не були винуваті; це була звичайна підстава. Найбільш активно агентура КГБ в церковному середовищі формувалася у другій половині 80-их; вожаками Перестройки від КГБ, з відповідною далекоглядною метою.

10 квітня 2011, 21:13
Не варто судити людей з суто формальних міркувань. Серед тих, кого ви називаєте “перекидчиками” також різні люди були і є.

10 квітня 2011, 22:04
З 10 осіб (післявоєнного часу), котрим пропонували вербування, 9 погоджувалося, а 1 відмовлявся. З останнім погоджувалися, і просили дати письмове зобов”язання про нерозголошення факту вербування, і так як і той час друкарська машинка була зайнята (чи щось інше), він аби спекатися своїх співбесідників розписувався на чистому листку. І його більше, як правило не турбували. З інших 9 один брався за свою нову роботу; 8 саботували демонструючи неабияку винахідливість; і їх по-батьківськи перевиховували, а кого не вдалося здавали, коли потрібно було прикрити своїх, СБ ОУН-УПА, і ті їх як ворогів страчували.
Найперше я перевірю цю інформації; стосовно мертвих це важко зробити, але можливо при потребі. Варіант Д (“Ви їх подасте іншій церкві(наприклад М.П.)” – прим.) відразу виключаю. Усе інше буде залежати від потреби й доцільності. Викривання заради викривання це не моє.

10 квітня 2011, 22:17
Це моє.
Забув ще сказати: в тих органах завжди були людці, котрі ненавиділи наш народ, його релігію і державу. І вони дійсно, реалізовуючи свою ненависть, вимагали від священиків викривання Таїнства Сповіді; у чому держава немала жодної потреби.

13 квітня 2011, 20:04
“Все люди делятся на три части: народ, который никогда не узнает правды и руководители, которые знают правду, но она такая ужасная и далёкая от действительности, что это главная их забота, чтобы кроме них её больше никто не узнал. И есть небольшое количество людей, которые пытаются узнать правду, но они никогда не будут иметь полных доказательств. Руководители старательно уничтожают все улики своей преступной деятельности.” /Л.М.Каганович, 1981р./

13 квітня 2011, 20:07
“Для кого факт є вищою нормою і мірою, для того Бога немає”
/Мацейна А./

16 квітня 2011, 11:44
Не встигне чиясь “моська” щось вякнути як знаходиться маса “фахівців”, котра чомусь вважає за потрібне це моськіне вякання розносити як чисту правду.

Як би там не було, але Католицька церква визнає таїнства УПЦ; і з цього потрібно виходити в усіх випадках. За моїм спостереженням велика частина “православних товариств” керується “шандоровичами” або прихованими неопятидесятниками; котрі, зокрема, полюбляють виводити “злодіяння” католиків від незрозумілих діянь харизматів (тих, що називають себе ще й католиками). І, як на мене, мета усього цього – “розділяй і владарюй”. Мало вам досвіду Помаранчевої революції?

Чи може ви свідомо прагнете перетворити Україну (й український народ) в жидівську колонію? Коли так, тоді читайте Сираха 28,13; це вам від мене щиросердне побажання!

“Хто стереже уста і язик свій, той стереже від лиха свою душу”. /Прип.21,23/

16 квітня 2011, 22:02
Словосполучення “пята колона” має своє однозначне, повністю негативне, визначення. УПЦ це мільйони українців; якби усі вони були “п”ятою колоною” держави Україна би не було, як такої. Можна не погоджуватися з більшістю свого народу (це є природним правом), але називати більшість свого народу “п”ятою колоною” (за, що було завжди передбачено найвищу міру покарання) є, як мінімум, явним неадекватним перебільшенням. Сайти формує обмежене число осіб; і їх, як окремих осіб, правомірно критикувати і викривати (найкраще з позицій самого Православ’я, як такого). Дивіться не на сайти, а на людей.
В Почаєві також буваю. Коли хочу подати там на Службу, то першим, без їх запитань, кажу, що є греко-католиком і, даючи список і пожертву, прошу (по-людськи) того, що їх приймає, аби він особисто (як православний) це подав; відмов ще ніколи не було. “В чужий монастир зі своїм Статутом не ходять”; і на то немає ради.

17 квітня 2011, 14:35
Ще ніколи не завдавав собі цього запитання; мої батьки ходили в Почаїв (і давали там на Службу), батьки моїх батьків, і т.д. Припускаю, що це якось пов”язане з призначенням УГКЦ, в приведені до єдності християнського Сходу; аби не було глухого муру між нами і православними. Котрий сьогодні так наполегливо будують далекі від християнства й українства політичні сили; особливо у нашій свідомості.

18 квітня 2011, 22:43
Колишній глава УГКЦ Л.Гузар говорив, що ” хто не хоче приймати участі в екуменічних молебнах, той не є християнином” (липень 2009, радіо Воскресіння), а Ви пишете тут зовсім протилежне? Аби усім догодити у мене нічого не залишається іншого, як дати суто канонічну (чи юридичну) відповідь: Так як в храмах УПЦ католиків не допускають до Св. Причастя, то моєї молитви “з людьми, що пропагують схизму” формально не було; була лише моя присутність на тих Богослуженнях. Що стосується моїх давань на Службу, то той православний, що подавав від мене, чинив формальне порушення церковних правил; там дозволяється подавати винятково лише за православних. За іновірців можна молитися лише приватно (як і в УГКЦ).

19 квітня 2011, 14:57
В Почаєві також буваю. Коли хочу подати там на Службу, то першим, без їх запитань, кажу, що є греко-католиком і, даючи список і пожертву, прошу (по-людськи) того, що їх приймає, аби він особисто (як православний) це подав; відмов ще ніколи не було. “В чужий монастир зі своїм Статутом не ходять”; і на то немає ради.

19 квітня 2011, 21:37
Ніколи не приймав участі в екуменічних молебнах; і не є у цій справі фахівцем.
Жодним чином не прагну руйнувати ті мури, котрі люди набудували в Церкві; якщо на це був допуск Божий, то були і вагомі причини. Зрештою ці мури і так не сягають до небес; мабуть це єдиний, суто особистісний, шлях їх подолання (піднятися над ними).

19 квітня 2011, 23:22
Дійсно більшість тих “мурів” сягає вже до небес. Сподіваюся, що між католиками і православними так ще не є. Коли прийде антихрист він усі ці мури, кажуть, зруйнує; чи вірніше, як на мене, лише узаконить вже зруйноване до нього людською байдужістю (прикритою красивими благими намірами).
Церква це, зокрема, свобода, держава – це завжди, як мінімум необхідний, примус (чи насильство): Коли людина зрікається власної свободи (чи міняє її на щастя), то як вона може відрізняти ці дві “соціальні інституції”?

25 квітня 2011, 18:53
У цьому році Страсна П’ятниця і день народження В.І. Леніна (22 квітня) співпали в часі.
Хіба поминати померлих (в т.ч. й грішних) християнська віра забороняє? Чи може Вам подобаються усі памятнички набудовані у Львові за останні два десятиліття? І Ви бачите проблеми лише в Запоріжжю?

Цей прапор не є комуністичним, як таким, це бойовий прапор однієї з військових частин, котра штурмувала Берлін і, зокрема, Рейхстаг; що на ньому і має бути вказано. З комуністами його пов”язує лише червоний колір.
Ніякого прирівнювання до державного прапора України не було; був лише дозвіл Ради на використання його виключно на день Перемоги 9 травня.

П.С. Одним потрібна соборна Україна, а іншим великі потрясіння.

25 квітня 2011, 22:05
Прошу тоді назвати когось кращого від Леніна з реальних політиків Росії того часу?

І чи взагалі може бути державний діяч такого рівня “нестрашною” для підлеглих людиною (особливо у часи великої смути)?

26 квітня 2011, 13:52
В усіх царських документах Ленін значився як православний (і росіянин); немає підстав сумніватися чи він був хрещеним.

В часи правління Леніна (і завдяки його особистим старанням) Україна з кількох губерній стала республікою; тобто він є одним з творців нашої державності (хотів він цього чи не хотів). Фіни за подібне поставили йому пам”ятник, чому ми повинні засуджувати тих хто це робить сьогодні в Україні?

Ленін ще у квітні 1917р. (на думку багатьох дослідників) акуратно відкинув марксизм ( з його космополітизмом) і талановито повернув дику стихію революцію у національне русло (за що його так ненавиділо і ненавидить плем’я троцкістів, з їх “мировой революцией”), у розбудову національної (російської чи слов”янської) держави.
Коли ми хочемо будувати в Україні українську національну державу, то нам не личить кидати “каміння” в сторону Леніна. Досить обмежитися конструктивною критикою конкретних вчинків цієї історичної особи.

П.С. Моє запитання, хто був кращим за Леніна з тодішніх політиків, залишається в силі.

27 квітня 2011, 14:09
Я живу в Україні. І стараюся рахуватися з усм, що було у її історії, а не лише з тим, що мені подобається.
Це рішення Ради Вас особисто ні до чого не зобов”язує, коли ви не є чиновником.
Пом”яніть моє слово: Те, що Ви тут говорите про комуністів, завтра будуть говорити про помаранчевих революціонерів. І Ви будете мовчати, хоч і будете зати, що це не справедливо.

А стосовно окупантів; Ви, що хочете опустити український народ до статусу повії, котру хто хотів той і брав, бо вона була “розумною” і не чинила опору.

Ви це найперше скажіть професійним “українцям” з депутатського корпусу Львівщини, котрі, своїм недалекоглядним популізмом, спровокували згадане рішення Ради (не залишивши їй іншого вибору). Якщо кожна область буде вирішувати які свята святкувати і з якою символікою, то чи має держава Україна майбутнє?

27 квітня 2011, 14:51
У 20-ті роки більшовики насправді користувалися великою популярністю в “світової громадськості” і збереження губерній ця повія без сумніву би “схавала”.

Голод у 1922 році наступив тоді, коли Леніну “допомогли” потрапити у лікарняне ліжко, і в.о. став представник племені марксистів і троцкістів Риков, котрий відразу ж поїхав в Поволжє (разом з відомим Хатаєвичем) забирати у селян хліб. Виглядає так. що Ленін був першою жертвою усіх тих етноцидів голодом. Є правдива критика, а є “критика”-наклеп, метою котрої є вигородження справжніх злочинців.

Подобається Вам цей критерій, прошу. Тільки не виходьте за межі “реальнних політиків Росії того часу”

Дивно. Говорите часто про політику, а кажете “я не політик”

27 квітня 2011, 15:14
Ви впевненні, що усі Ваші “люцькі думки(ідеї) породять добро?
Чи принаймні та, вищевказана?

Ви можете подати список кривд котрі спричинив Вам особисто Ленін?

27 квітня 2011, 19:06
Якщо важко визначитися який критерій Вам найбільше подобається, то беріть християнський.

27 квітня 2011, 23:12
Адольф Ілоїзович був у часи Леніна лише єфрейтором, і до політики ще не мав ніякого відношення. Стосовно Сталіна це Ваша особиста думка; не буду сперечатися.

Мене дивує Ваша відповідь. Коли Ви берети християнський критерій, то чому не враховуєте, що майже 80% тодішнього найвищого політикуму були жидами, а не християнами (як Ленін)?
Чи може Ви вважаєте іудаїзм кращою релігією від християнства? Ви також маєте право на цей вибір. Але приховувати цей вибір Ви не маєте права.

27 квітня 2011, 23:29
Сподіваюся, що вони не будуть бити місцевих депутатів і начальничків.

Хтось в Росії недавно вже казав, що усі російські націоналісти у них вже сидять в “местах не столь отдаленных”.

28 квітня 2011, 11:32
Я не вважаю Гітлера творцем української державності. Якщо Ви так вважаєте, то прошу дати належне обгрунтування.
Смію нагадати коли гітлерівська армія окупувала Україну він відродив губерніївську систему управління.

Стосовно мого ніку; повірте (Бог свідок) це жодним чином не пов”язано з пам”ятником для Сталіна.
Кажуть, що Гітлер також був жидом за етнічним походженням, а Ви його душогубцем називаєте? Несоответствие!
Як на мене використовуючи християнські критерії припустимо й можливо давати адекватну оцінку усім; в тому числі й жидам.

06 травня 2011, 09:59
Як на мене найбільшим недоліком попередньої помаранчевої влади була її цілковита нездатність показувати суспільству “хто в домі хазяїн”; ні інтелектуально, ні навіть брутально. З чого і користали усі злодії і проходимці, винищуючи український народ.

Правомірно буде, у цій ситуації, називати провокаторами тих хто підбив місцеву Раду прийняти рішення, котре і спровокувало цей закон. Тих хто сьогодні чомусь так завзято критикують Тягнибока з його “Свободою”. Можливо вони готують у Львові на 9 травня теракт???!!! Поки недалекоглядні правоохоронці активно “відпрацьовують” українських націоналістів (що, у певній мірі, є також не зайвим; враховуючи їх піддатливість до навіювань професійними провокаторами).

06 травня 2011, 14:40
А вам не спадало на думку як це сприймуть ті учасники війни (чи навіть бойових дій), котрі у чинені подібних злочинів не приймали участі, або ті хто взагалі ніколи не був навіть комуністом (чи їх нащадки).

06 травня 2011, 14:52
Дуже “глибокий” дослід?! Я би не наважився на подібних дослідах будувати навіть свої припущення.

Раджу вам звернути увагу на те якого роду-племені були ті “москалі” з НКВД (у своїй більшості), у довоєнний і післявоєнний період на Західній Україні.

06 травня 2011, 15:12
Прошу не забувати, що ми маємо справу не з аматором і самоуком Бен-Ладеном. Згадайте відому подію, котру народ назвав “юлькіним грипом”: Невже ви думаєте, що ЗМІ так гуділо тоді з ініціативи простих журналістів? Чи ви сьогодні зможете однозначно пояснити, у вищій мірі загадкові, причини смертей сотень людей у той час (списаних наперед на пневмонію)?

А що стосується запропонованої вами молитви, то скажу: “На Бога надейся, а сам не плошай!”

07 травня 2011, 20:31
Християнину приписано молитися постійно, але молитви бувають різні; молитва-прослава, молитва -прохання і т.д. Так, молитися треба, але, як на мене, з проханнями потрібно бути стриманими, і використовувати їх лише тоді коли явно немає жодних власних засобів задоволення своєї вкрай необхідної потреби.
Мабуть кожного батька (а Бог є батьком усіх християн) дратує “дай” дітей, котре вони самі можуть піти і “взяти”; і добрий батько ніколи не буде задовольняти подібні прохання.

Зрештою йдіть на теми безпосередньо присвячені молитві; там ви отримаєте без сумніву кращу відповідь.

08 травня 2011, 13:36
Не знаю тих “львовских науковцев” (незнайомий з їх науковими працями, знаю лише їх політичні заяви), але виглядає так (з останньої їх заяви), що вони серйозно хворіють фетишизмом. Справа не в прапорі Перемоги, як такому, а в “дивних” діях окремих осіб (і спільнот) спрямованих на загострення ситуації в Україні.

І тим більше далеко не кожен з тих підписантів може похвалитися, що не вчив галичан (поки їх нахабно обкрадали “новые жукраинцы”) вважати ворожим усе пов”язане з червоним кольором і з радянським періодом життя України.

08 травня 2011, 14:39
Бо це може розглядатися як “заговорювання” чітко визначеної теми.

Ми не можемо тут вирішити в кількох дописах усі проблеми пов”язані з молитвою; тоді навіщо починати?

08 травня 2011, 16:44
Дуже мене насторожує, що настільки компетентні у Львові особи у своєму “зверненні”, присвяченому 9 травня, вжили словосполучення “терористичні акти”. Виглядає так, що той хто це особисто писав знає щось жахливе. Буду радий помилитися.

10 травня 2011, 22:35
Подібним чином росіянам подають українських націоналістів.

А в цей час український народ “чомусь” вимирає (як і російський). І поступово (але впевненно) усі багатства України (як і Росії) переходять у власність “шандоровичів”. ???!!! І т.д…

13 травня 2011 21:35
Цього року, на день Перемоги, з уст “батюшок”-парашутистів в УПЦ, появилася нова версія причин початку Великої Вітчизняної війни, у котрій Гітлер (про національність котрого не можна вже говорити) подається як “бич Божий”. Це вони обгрунтовують тим, що “у 1941 р. в СРСР планували повністю знищити усі храми і покінчити з релігією”. Це є або необізнаністю, або свідомим наклепом. Ще у 1932р. Сталін від імені ЦК заборонив руйнувати храми котрі є пам”ятниками історії. А у 1939р., подібним документом вказувалося про потребу переглянути кримінальні справи стосовно осуджених раніше священиків, котрі сиділи за “релігійну діяльністю.
Старші люди пам”ятають, що “перші совіти” у Західній Україні релігії ще зазвичай не переслідували.

П.С. Поки не буде ліквідована агентура “сомнища сатани” в середовищі принаймні українських традиційних церков, майбутнє українського народу може бути тільки трагічним. Як і доля самої держави. Сподіваюся, що це вчасно зрозуміють наші державні мужі; якщо звичайно вони не хочуть повторити сумну долю своїх попередників.

13 травня 2011 22:25
Де є такий “закон”? Може в графа Льва Толстого? Чи ви хочете сказати, що усі хто воював у цій війні стали ….!
Вбивати з власної шкурної волі й вигоди це так (тут я згідний), а вбивати з законного (перед Богом і людьми) військового обов”язку це зовсім інше (це не злочин, це свого роду навіть праведність).

*********************************************************************

Тема: Злі казки

11 березня 2011, 15:13
Християнство (церковне) це, єдина відома мені релігія, де живуть за принципом індивідуальної свободи. А згадане вище мусульманство живе керуючись відомим приписом “один за всіх і всі за одного”. Тому порівняння тут є принаймні некоректними.

Проблему “злих казок” ми можемо вирішити лише через державу; говорячи конкретніше, через відродження цензури. Попередній історичний досвід є цьому підтвердженням.
Держава християнського народу без цензури подібна до людини без розуму.

19 березня 2011, 16:21
Релігія не може “стати головним цензором” і замінити цензуру не може (в середовищі самої церкви є своя цензура, котра визначає яка книга має статус церковної), бо суспільство у нас не є тотально воцерковлене, ніколи таким не було і ніколи не буде. Релігія діє через совість людини (вона лише радить, а не зобов”язовує), та і совість, як така, є далеко не в усіх. Потрібна державна цензура.

19 березня 2011, 16:55
Я свідомий того, що цензура є регламентуючою інституцією; або, іншими словами, це форма насильства. І я не хочу аби насильство вносилося в Церкву.
Теперішнє є скороминучим непорозумінням, воно не має глибоких коренів, і не є вічним.

19 березня 2011, 22:02
Ще ніколи і ніде не було держави котру повністю можна буде назвати християнською, як і не було ще повністю антихристиянської держави.
Як людина певним чином знайома з роботою цензури, хочу Вам сказати що Ви дуже перебільшуєте особисте значення цензора. Цензор є лише особою, котра певним чином володіє науковими методами аналізу інформації; перед яким лежить затверджений державою список заборонених до друку речей, копія якого знаходиться у кожного з пишучої братії. Коли цензор робить заборону він мусить дати посилання на конкретний пункт у цьому списку. Раніше, коли автор отримував добро від цензури він вже не гризся як видати книгу і як її продати. На цензуру багато вилили бруду, але ніхто не назвав прізвища поганого цензора.
Сьогодні немає державної цензури, але святе місце пустим не буває, сьогодні є прихована цензура, керована згаданими Вами “табачниками”, у вигляді, зокрема, меценатства. У світ виходить лише те, що оплачується. Якщо Ви і знайдете гроші на видання, це ще не значить, що Ви зможете його продати чи просто розповсюдити. Те, що Ви залишитися у збитках, це точно. Є ще багато у цій сфері специфічних “дрібничок” створених “табачниками”, котрих обійти неможливо.
Дякую за небайдужість.
П.С. У земній реальності ідеальних речей не існу

20 березня 2011, 22:16
Відомою поетесою вона стала в часи існування цензури. Порівняйте тиражі її книг; сьогодні і тоді. А скільки талановитої молоді загробило меценатство за останні два десятиліття? Не думаю, що талант зможе зупинити потік попси в літературі і (тим більше) вирішити проблему “злих казок” (їм набагато простіше знайти шлях до сердець читачів).

21 березня 2011, 22:31
Не чув про проблеми Л.Костенко з цензурою. Чув лише, що у неї були складні відносини з керівництвом Спілки письменників (у ті часи усі видавництва належали Спілці).

Якщо цензура потрібна таким людям то вона буде неодмінно.

*********************************************************************

Тема: Де написано що Бог спілкувався з рабами?

14 березня 2011, 22:57
Де написано що Бог спілкувався з рабами?

15 березня 2011, 14:47
Де (у Св. Письмі) написано (чи описано) що Бог (Ісуса Христа я також маю за Бога) спілкувався з рабами (з людьми цього, принаймні, соціального статусу)?

15 березня 2011, 15:51
Він був вязнем. У ті часи вухо проколювали лише тим хто добровільно приймав рабство. Йосип цього не зробив.

15 березня 2011, 16:57
В усі часи і в усіх народах чітко вирізняли статус раба і статус вязня

Филимон був не рабом, а рабовласником, а його “раб” Онисим прийняв християнство будучи втікачем.
І Дух Святий через них також діяв.

15 березня 2011, 22:27
На моє глибоке переконання рабом насильно нікого не можна зробити. Ним можна стати лише добровільно. В”язні ніколи не мали права на протилежну стать, на заведення дітей, на власну оселю, і таке інше. Раби на це завжди мали право. Мені шкода, що ви цього не розумієте.

Християни часто ставали в”язнями безбожників, і якби вони ставали рабами безбожників, їх би напевне не вбивали?

19 березня 2011, 00:12
В реальному житті кожна людина постає перед вибором між свободою і земним “щастям”, (бо вони чомусь завжди не є сумісними). Хто зрікається своєї свободи, для того аби осягнути якісь вигоди, статуси і привілеї, той і є добровільним рабом.
Що стосується конкретного історичного прикладу, то можете приглянутися до любого карєриста. Рекомендую Вам, як приклад, Лаврентія Павловича Берію чи В.Винниченка.

9 березня 2011, 00:47
У згаданому Вами Євангелії від Йоана./8,31-36/ реально немає спілкування рабів з Богом, там є лише звертання (що не є спілкуванням у повному розумінні цього слова) Христа до рабів (адже зі сторони рабів тотальна “непонятка”, і навіть ворожість).
Коли співставити згадані Вами цитати з Луки і Матея, то до кінця не зрозуміло чи там говориться про раба чи слугу. Але це не важливо, адже Христос оздоровлював цього раба чи слугу за проханням вільного сотника; Христос спілкувавя з сотником.
З тим, що Бог звертається до усіх, до вільних і рабів, я згідний. Але спілкується лише з свобідними.

19 березня 2011, 01:15
Я сам собі оцінок не хочу давати.
Мені шкода, що Вам вісім втеч Сталіна з тюрем далекого Сибіру нічого не говорять (можливо Ви і не знаєте). Тоді там поїзди не ходили, а на переправах через річку, коли тонула людина і кінь, то починали, з міркувань нездоланної доцільності(аби усім потім не загинути), рятувати коня, а вже потім людину.
Свобідні люди також є грішними.

19 березня 2011, 14:47
Я запитував про спілкування, а не про зустрічі з рабами. Будьте уважні.
Так, з суто формальних міркувань фарисеї і книжники (котрі не прийняли Христа) не були рабами за соціальним статусом, але Христос таки вживав стосовно них, і їм подібним, слово раб.

19 березня 2011, 15:41
“ПРОСТО андрій!!” Кожна людина, котра у своєму житті вибрала свободу, не може не стати на шлях боротьби; свобода потребує постійного ствердження. Вона мусить боротися з усім, що на її думку, є посяганням на свободу. В середовищі практикуючих політиків прийнято визначати мілітарну війну – найвищим проявом свободи. І усяка боротьба дійсно має властивість “затягувати” (як на мене це є найбільший і найстрашніший “наркотик”). Боротьба за “ідею Бога” також багатьох “затягнула” не туди куди треба, що вже говорити про політиків і державних діячів. Але є принаймні один позитив; свобідні люди, як правило, не дурять самі себе і Бога, вони не є рабами світу і мають здатність каятися.

27 березня 2011, 19:13
Ви не вірите у реальність впливу первородного гріха (і диявола) на сучасну людину?

29 березня 2011, 18:47
Тому, що вилазив тому і спілкувався; якби самозадоволено, як раб, сидів на митниці невідомо як би було

Спочатку я запитався про рабів (маючи на увазі усю повноту цього слова). Мене попросили уточнити, і я, для зручності, доповнив запитання словосполученням “принаймні за соціальним статусом”. Після того як о.Діонісій вніс у розмову вживання Христом цього слова, значення терміну раб природно набуло усієї своєї повноти.

Вибачте як щось не так.

28 квітня 2011, 19:49
Можна робити підсумок: Виходячи з Св.Письма Бог з рабами (в усій повноті цього слова) ніколи не спілкувався.

*********************************************************************

Тема: Горбачов

07 березня 2011, 14:14
Ну іде твоя правда Міхаель?

08 березня 2011, 11:21
Ви мене правильно зрозуміли пане-отче. Прошу тільки врахувати, що Сталін підтвердив правду свого народу власною кров”ю. Своєї правди у нього не було. Ті що вбили Сталіна були також вбивцями С. Бандери, А.Шептицького і мільйонів інших українців. З ким ви є пане-отче?
Пропоную поговорити конкретніше на цю тему.

Мені не доповідали що УГКЦ відмінила припис Св. Письма стосовно наклепників /Сирах 27,13/.

08 березня 2011, 14:40
Будьте певні, моє недавнє згадування Сираха нікого особисто не стосувалося.

*********************************************************************

Тема: Запали свічу пам’яті жертв Голодомору!

13 квітня 2011, 20:29
Воно і так і не так. У ті часи основну масу кадрового наповнення партії, радянського і господарського активу складали сектанти (як це сьогодні є у ВО Свобода); особливо в Україні. Характерною ознакою їх віри є те, що вони, як правило, “спасаються” через служіння “обраному народу”. Каганович і Хатаєвич це вміло використав організовуючи цей геноцид (чи етноцид). Правомірніше їх називати не українцями, а яничарами українського походження.

13 квітня 2011 12:38
Шановний інтурист, Правда взагалі то це Христос.

У попередньому своєму дописі я говорив про конкретну трагічну історичну подію, про геноцид (чи етноцид) мого народу у 1932р. Де і згадав конкретних винуватців цього злочину — жидів і сектантів. Я не вважаю винними у цьому російський народ (тим більше народ США чи Китаю), бо не маю на це підстав.
Народ це кровно-культурна спільнота мертвих, живих і ненароджених; метою котрої є (перед Богом) осягнення безсмертя і (перед земною реальністю) осягнення прийнятних умов для проживання й продовження роду. Яничарство (зрада свого народу) є важкий гріх, котрий найчастіше змивається лише власною кровю.
Померлі від цього голоду померли мученицькою смертю, вони є мучениками перед Богом і людьми і назавжди залишаться частиною народу Русі-України. З тими тодішніми сектантами українського походження, котрі дозволили собі стати слугами злочинців, подальша справа була така: Відряджений в Україну товариш Постишев відмінив їм пайки (як активістам) і половина з них до місяця часу померла. Судячи з того як вони помирали (мовчки і без усякої спроби вижити) дають підстави вважати, що вони глибоко розкаялися, і пішли у вічність як невідємна частина свого народу. Потім було раптове зникнення штунди на Україні, був 1937р., була велика війна і таке інше. Так що відсоток тих яничар українського походження, котрі повернулися до свого народу, був високий, близький до 100%.

Що стосується українських комуністів чи бандерівців і т.д., це явища світоглядного і політичного плану, а не яничарство як таке; це прояв індивідуальної свободи (чи навіть свавілля). Там можуть бути лише окремі прояви яничарства, як і усюди.

П.С. Проклинати правомірно лише ті спільноти, котрі живуть за принципом “один за усіх і усі за одного” Стосовно представників усіх інших спільнот (де відсутній цей принцип) потрібно подавати до прокляття конкретний “список” винуватців.
Вказаний Вами народ Китаю, з цих міркувань, проклятий, як уся повнота, бути не може.

13 квітня 2011
Як ви себе ідентифікували так я вас і назвав. В українців таких імен немає шановний інтурист.

Палкий борець з “антисимітизмом” Лазар Мойсейович Каганович жив в Україні, називав її “своей страной” і без сумніву її “очень любил”. А українців ненавидів і вбивав. І ще він постійно вказував на неприпустимість до злочинців “клеить их происхождение, вероисповедание и т.д.”
Коли в Україні вішали геноцид на російський народ ваших протестів я чомусь не чув? Як і протестів чи не усіх жидів.

У всякому разі, коли це ваше висловлювання стосовно китайців і було лише сарказмом – воно було принаймні невдалим (на мою думку).

*********************************************************************

Тема: “Боже великий, єдиний,…”

07 квітня 2011, 15:13
В первинному авторському тексті цієї української пісні-молитви (у другому рядку) вжито “Русь-Україну храни”, а знедавна поширено інше вживання цього рядка – “Нам Україну храни”.
Хто є автором цього нововведення?
Мета цієї зміни?
Кого розуміти під словом “Нам”?
І чи є взагалі правомірною зміна текстів померлих авторів?
Дякую.

07 квітня 2011, 21:20
За остані 20 років можна було би усе це пояснити усім і неодноразово. А так Стеценки чи Кошиці відкрили від імені Церкви “скриньку Пандори”; прийде до влади у нас черговий “наполєончик” і почнуться такі правки в усьому, що спаси Боже; й усім, з міркувань справедливості, доведеться мовчати.
П.С. “Благими намірами вимощена дорога до пекла”.

08 квітня 2011, 20:27
Поки Ви мені не назвали імен тих “патріотів” я їх і не знав. Але з цими змінами я постійно зустрічаюся у храмах УГКЦ.

08 квітня 2011, 20:33
Якщо наше хтось собі самовільно привласнив, то чому ми повинні це узаконювати (шляхом відмови від свого)? Наші предки цього не робили.

08 квітня 2011, 21:13
Близький родич нашого Констянтина Острожського цар-батюшка Іван Грозний є, без сумніву, батьком усієї подальшої російської державності (в т.ч. й радянської). Від нього діставалося усім; і новгородцям, і московському каганату…
Так, якби не він Росія би не була “суміш татарви і слов’ян”; вона, скоріш за все, би була тотально татарською (на чолі з московським каганатом; як сьогодні). І подальша історія України би була іншою.
Держави будуються кров’ю й залізом; і на це немає ради.

09 квітня 2011, 11:41
Не думаю, що наполегливе уникання слова Русь і русин було останнім фактором у цьому розділенні народу. І про столітню історію цього розділення не можна говорити однозначно; як на мене правомірніше буде говорити про сучасне використання тих відмінностей “зацікавленою стороною”.

Моя недовіра до патріотичності стосувалася лише двох конкретних осіб, котрі внесли зміни у цю пісню-молитву. Що вони були ще й священиками я не знав (і це жодним чином не вплинуло на мою думку). Я не проти українства і велику роль у цьому духовенства УГКЦ визнаю.

09 квітня 2011, 20:36
о. Дмитро Блажейовський би вас за це розкритикував “в пух і в прах”.

Христу пригадую також параною (чи як тоді це називалося?) шили, і дость успішно. Коли солдат молиться за убієнних ним, це не прояв його колишньої гріховності, а прояв його людяності.
Імена святих не подають “за упокій”, подають за інших…

10 квітня 2011, 22:58
Ким би ми не були людська природа єднає нас з Христом. Це я для того аби Ви зрозуміли, що дурку можна пришити усім без винятку; потрібно бути з тим дуже обережним, аби не стати співучасником злочину.
Я не зустрічав таких людей, котрі би молилися “на Сталіна і Грозного”. Думаю, що це є загальноприйнятий міф. Таке інколи буває.

Є і такі, котрі свідомо йдуть захищати свою батьківщину; вони на війні найбільше стараються перемогти ворога.

Сотник Лонгін, котрий розпинав Христа, перший сказав: “Це справді був Син Божий”/Мт.27,54/. Не тому, що знався на Писані, а тому, що Христос помер по іншому, як ті кого він до того вбивав (він був старим і досвідченим солдатом). Те саме є і зі святими.

Припускаю, що Грозний не пролив святої крові.

11 квітня 2011, 15:11
Так. Конкретно у цьому випадку, пов”язаному з цією піснею-молитвою, це повернутися до первинного (авторського) тексту, тобто до вживання словосполучення Русь-Україна.

П.С. Усі судження, виведені з історії життя окремої особи, є в певній мірі суб”єктивними (як і уся писана історія), і не можуть претендувати на вираження волі померлої історичної особи. Порядні люди таким не займаються.

11 квітня 2011, 16:08
Як це можна пов”язами з темою і з самою піснею-молитвою?

Якщо Вам, для прикладу, заманеться перекласти її на нанайську, то це буде вашим законним правом, і воля померлого автора не буде порушена; хоча і тут, у передані змісту й суті, порядність не буде зайвою.

11 квітня 2011, 21:13
Слава Богу, що у Верховні Раді будуть співати “Русь-Україну храни”, а не “Нам Украину храни”; виходячи, принаймні, з національної приналежності більшості депутатів Ради. Адже слово має здатність матеріалізуватися…
А якщо на нанайську перекласти “Нам Україну храни”, то вийде реально “Нанайцам Украину храни…”?! Жах.

11 квітня 2011, 21:55
Не поділяю Ваших поглядів; є багато народів (вже вимерлих) котрих слава живе і посьогодні. Ви цього прагнете для українського народу?
Без минулого немає майбутнього!… і сучасне без минулого є мерзенним.

12 квітня 2011, 10:54
Я є греко-католиком від народження. І ніколи цього не соромився і не приховував.

12 квітня 2011, 15:11
Русь це колишня назва нашої землі. Це прояв нашого нерозривного звязку з минулим (а не з сусідньою державою). Ще А.Шептицький називав себе митрополитом руським й “істинно руською людиною”. А найголовніше так написав автор цієї пісні-молитви.
Напишіть Ви щось подібне, і ми будемо Ваш твір тут обговорювати; якщо, звичайно, Ви дасьте згоду.

16 квітня 2011, 11:57
Згідний. Але без слова “нам” у цій молитві; адже вона не для суто прихватного користування.

16 квітня 2011, 22:09
Ні! Не буду брати гріх на душу. (відповідь на запитання: Може дозволите те «нам»? – прим.)

28 квітня 2011, 20:04
Це гріх супроти Правди.

*********************************************************************

Тема: Богослов’я і філософія

26 березня 2011, 19:52
“Людський розум може пізнати істину” /К. Войтила/

26 березня 2011, 22:55
По розумових здібностях люди є різними, але, підозрюю, що кожна людина своїм власним розумом може пізнати істину (Св.Дух допомагає усім). Було би лише тривале бажання це осягнути. Лишень далеко не усі, пізнавші власним розумом істину для себе, є здатними, використовуючи відповідну терміногогію, пояснити цю істину іншим, також прагнучим своїм власним розумом пізнати істину.

27 березня 2011, 18:59
Якщо людина вирішила пізнати істину власним розумом, вона, зазвичай, перевіряє те, що западає у її серце; у тому числі й істини прийняті нею серцем через віру. Розум, як такий, має велику міру автономності; його моральний рівень пізнання істини не задовільняє, як і логічний, він прагне пізнати істину на онтологічному рівні (в усій її повноті).

27 березня 2011, 21:10
Коли К.Войтила писав, що “розум може пізнати істину” він не був ще папою, але думаю, що він добре тоді знав цю історію з життя св.Августина. Філософи кажуть, що душа це розум і воля; тоді процес пізнання не припиняється зі смертю.

28 березня 2011, 14:01
По своїй природі розум не може відчувати (як серце), він може розуміти і нерозуміти, приймати або неприймати… І найкращий розум це “холодний розум”, тобто без різного роду пристрастей. Та, коли він може пізнати істину (тобто Бога), він не може бути мертвим. І ще, через розум людина усвідомлює свою свободу (чи навіть свавілля) – котра, по своїй суті, є видимим проявом життя.

29 березня 2011, 17:59
Говорячи мовою філософії; істина це сукупність слова, думки, речі і першообразу речі. Де кожна більш висока ступінь є мірою для більш нищої; думка для слова, річ для думки, першообраз для речі. Наявність пізнання істини проявляється у людині тоді коли її слово відповідає першообразу речі. Коли людина першообраз (тобто Бога) виражає своїми словами і своїм буттям.

Прошу уточнити, тих хто заперечує здатність людського розуму кожної людини пізнати істину, на якому етапі об’єктивно існує ця неможливість?

30 березня 2011, 15:38
Так, після Канта вже пройшло більше двох століть, і його у цьому питанні (як виглядає) ще ніхто не доповнив.

Протестант Кант дав класичне оформлення не лише агностицизму (котрий виник ще древньогрецькій філософії (Пірон) у вигляді скептицизму), а і дуалізму й формалізму (в етиці). Своїм світоглядним батьком його називали чи не усі так звані “справжні комуністи”, футуристи, кубісти, екзистенціоналісти і т. д. (серед котрих була маса явних сатаністів)
І ще Кант висміював містику й усі інші духовні практики.

30 березня 2011, 16:00
Як на мене філософія це один з засобів пізннання істини (Бога) розумом, як і Св.Письмо – один із засобів пізнання істини (Бога); є ще Св. ТаЇнства, є молитва, є піст, є милостиня..(де задіяні і розум і сурце)

30 березня 2011, 16:02
Наявність хорошого прагнення це вже половина діла.

31 березня 2011, 20:36
В філософії, як такій, є багато напрямків, різних шкіл і поглядів. Відповідно і вчать вони різних речей; чи вірніше пропонують. Як на мене, відповіді на таке загальне питання не існує. Тут необхідна певна конкретизація.
Зрештою, запитайте у самих професійних філософів; чого вони особисто вчать.

31 березня 2011, 20:57
Молитва це і є спілкування з Богом. Рекомендую Вам ознайомитися з тими місцями з Н.З. де говориться про спілкування з Богом трьох мудреців з Сходу.

01 квітня 2011, 11:28
Як на мене у людини потреба, як така, може бути у їжі, сні, житлі, одязі, сексі, … Млитва (спілкування з Богом) це внутрішній свідомий і свобідний вибір конкретної людини. Це дуже інтимна справа, про яку дуже важко говорити; особливо мовою філософії, мовою “холодного розуму”. Розбійник, котрий висів на хресті біля Христа також у свому спецефічному житті нічого не вчив про молитву, але зміг побачити Бога (у дуже несприятливих умовах) і спілкуватися з Ним. Чому цього не могли робити, на Вашу думку, філософи?! Людський розум є також творінням Божим. Боєцій, св. Томас Мор свідомо пішли на смерть, аби не стати відступниками від істини; і вони у цьому були не єдиними філософами. Пригляньтеся до Е.Ротердамського, Г.Сковороди, П.Чаадаєва, П.Юркевича, В.Соловйова, А.Мацейни, до філософських поглядів М.Гоголя і Ф.Достоєвського, …

Викладач філософії не завжди є філософом, як таким, але він завжди є професійним філософом (по роду своїх занять), до яких я рекомендував вам звернутись.

Придивіться до вище згаданих мною осіб, які мали й у філософії виразні християнські погляди.

02 квітня 2011, 15:20
Серед усіх народів, які живуть на схід від Назарету, сьогодні (і з давніх чсів) живуть спільноти християн. В Персії, до її обезлюднення антихристом (місцевого значення) Тамерланом у 15 ст. християни складали більшість.
Цю трьохмовність написів “тикали”, ще св. Кирилу і Мефодію, коли вони почали перекладати релігійні тексти на слов”янську, і “шили” їм єресь. Це була усього-навсього звичайна мовна політика Римської імперії; паралельне вживання державної мови (римської і грецької) і мов підкорених ними народів. Подібне було й в усіх інших імперіях. Не варто з “пальця” висасувати богослов”я (як це роблять зокрема свідки і харизмати); це шлях до світоглядного хаосу.

Правильніше буде сказати “по їхньому” пізнається істина, а не народжується (бо істина є Бог); як це сьогодні, невідомо з якого джерела впихається у наші голови.

Все-таки не можна забувати, що велика кількість людей жодної потреби у молитві не відчуває.

Яке там легко. Досвід того, що був по лівиці, є доказом. Хронічний брехун, як на мене, каятися не здатен і перед лицем смерті.

03 квітня 2011, 17:43
Коли, майже за рік до жовтня 1917р., в російській армії відмінили загальний обов”язок приймати участь в Богослуженнях, подальша кількість таких митєво зменшилася у 10 раз. З іншої сторони, зокрема, Сталін ікони зі свого кабінете у Кремлі не виносив. А коли, тодішні представники нинішнього панівного паразитичного етносу, поставили пам”ятник “предтечі російської революції” – Іуді Іскаріотському, серед більшовицького керівництва знайшлися люди котрі його знесли (й місяць не простояв).

Не завжди злочинці є брехунами (можна “залетіти” і по-пяні, і через гнів, і через злидні), як і не усі брехуни стають кримінальними злочинцями.
За переданням Богородиця (коли втікала до Єгипту з маленьким Ісусом, і попавши до розбійників) врятувала життя тому, що був по правиці (коли померла його мати при родах); його вигодувавши своїм молоком. Він був народженим у розбійничому середовищі й пізніше став їх отаманом. І серед розбійників недовіряють брехунам; тим більше, як правило, не обирають таких на отаманів.

*********************************************************************

Тема: Сучасне вимирання українського народу

27 квітня 2011
Сучасне “вимирання” українського народу це прямий наслідок цієї реальної війни проти Церкви Христової. Це вже не є чистою апологетикою.

06 травня 2011, 17:54
За останні 25 років в Україні середня тривалість життя зменшилася десь на 10 років; на цю статистику аборти жодним чином не могли вплинути. Коли у 80-их ми мали щорічного приросту населення майже пів міліона абортів тоді було в чотири рази більше як сьогодні.
Причинами вимирання українського народу є:
1) відсутність доступу до якісних продуктів харчування;
2) відсутність доступу до якісної медицини і фармакології;
3) умисне руйнування інституту сім”ї;
4) масове позбавлення людей права на власне житло;
5) неможливість чоловікові за власну платню забезпечити проживання власної сім”ї;
6) відсутність права вибору для жінок між сім”єю і роботою;
7) безробіття;
8) невпевненість у завтрашньому дні;
9) работоргівля;
10) торгівля людськими органами;
11) тероризм і бандитизм (економічний, судовий, правоохоронний, медичний, і т.д).
12) еміграція;

08 травня 2011, 14:22
1) відсутність доступу до якісних продуктів харчування;
Жили сто років тому скромно і навіть бідно, але масових харчових отруєнь небуло! Від котрих і масове безпліддя, і ракові пухлини, і хвороби серця, і т.д.

2) відсутність доступу до якісної медецини і фармакології;
Була і тоді медицина дорогою (та не такою як сьогодні), але не було масового калічення і навіть вбивств спричинених “дивними” діями медиків.

3) умисне руйнування інституту сімї;
Цього точно не було. Дітей у батьків жуліки в законі тоді і не помишляли забирати.

4) масове позбавлення людей права на власне житло;
Безпритульних такої кількості як зараз тоді не було. Створювалася нова сім”я село збиралося і протягом місяця спільно будувалася для неї хата; без усяких кредитів.

5) неможливість чоловікові за власну платню забезпечити проживання власної сім”ї;
6) відсутність права вибору для жінок між сім”єю і роботою;
Чоловік тоді працював у полі, а жінка більшість свого часу писв”ячувала дітям і хатній роботі (по наймах одружені жінки не ходили, принаймні в дітородному віці).

7) безробіття;
7)невпевненість у завтрашньому дні;
Безробіття було пов”язане з малоземеллям (тривалим у часі), а не з раптовим закриттям підприємств й установ. Та і невпевненості у завтрашньому дні у таких маштабах не було як сьогодні; що таке депресії люди не знали.

9) работоргівля;
10) торгівля людськими органами;
11) тероризм і бандитизм (економічний, судовий, правоохоронний, медичний, і т.д).
Якщо ви вважаєте, що і це було сто років тому, то у мене немає слів!?

12) еміграція;
Еміграція тоді була спричинена ростом кількості населення, а сьогодні неприйнятними умовами життя. А це – “две большие разницы”.

13 травня 2011, 08:56
Ця тема пов”язана з нашим християнським життям, а не з абстрактними “гуманітарними дисциплінами”!?

Advertisements