Позначки

, , ,


Брати Шуслери; Джон (*1941 –  жовтень 1955 років) й Антон (*1942 –  жовтень 1955) і їх приятель Роберт Петерсон (*1944 – жовтень 1955) – жертви резонансного ритуального вбивства в Чикаго у США. Хлопчиків батьки відпустили в кіно і ті не повернулися. Тіла хлопчиків були виявлені в жовтні 1955 року в канаві на околиці міста з ознаками відбору крові.

Вбивство

Тіла всіх були знайдені голі, але без ознак згвалтування. І головне – всі тіла були знекровлені. Відповідно до судмедекспертизою, деякий час після викрадення діти ще були живі. На трупах були виявлені виразні сліди фіксації мотузками на щиколотках і кистях. На всіх тілах виявлено сліди тортур і множинні дрібні отвори для випуску крові.

Офіційна причина смерті була записана як смерть від втрати крові. Роберт Патерсон мабуть чинив опір і був вдарений по голові тупим предметом і на його шиї виявлено сліди нігтів.

На тілах вбитих були виявлені множинні маленькі отвори на верхній половині тулуба, стегнах, тобто в місцях проходження великих артерій. У братів Шуслерів зап’ястя і стопи були пробиті, мабуть товстими цвяхами, ймовірно їх піддали розп’яттю. Тобто на них були рани як і у Христа.

За відтиском на спині одного з хлопчиків визначили відбиток підлогового килимка розкішного автомобіля марки «Паккард», що випускається поштучно, який могли купити тільки дуже багаті люди. По чому могли швидко знайти вбивць, але у цьому напрямку пошуки чомусь не велися.

Розслідування

Злочин залишився нерозкритим і була величезна наполегливість з якою чиказька жидівська громада пішла на все, щоб розвалити і закрити цю справу. Зокрема відразу ж після виходу вечірнього випуску газети «Чикаго Сан Таймс», де детально був описаний ритуальний характер ран, і було вказано що до цього злочину “могли бути залучені члени віросповідних сект”, через 10 хвилин після того як газета надійшла в кіоски, були усі екзкмпляри того номеру газет з кіосків вилучені і спалені в «Будинку Новин». Але 8 екзеплярів таки дісталися жінці Лайл Кларк Ван Ханнінг, редактору тижневика «Жіночий Голос». Коли вона зателефонувала в офіс газети, і запитала чому конфіскований випуск, то їй відповіли, що надійшли скарги про те, що цей випуск може «розпалити расову ненависть».

Тоді міс Ханнінг послала батькові вбитих братів Шуслерів книгу Арнольда Ліза «Жидівське ритуальне вбивство». Можливо вона таку книгу відправила й до батьків Роберта Патерсона. І можливо вона й виконувала завдання вбивць аби завчасно провірити реакцію близьких вбитих дітей. Ймовірним є і те що практикуючим ритуальні вбивства потрібна не лише кров дітей, а і зречення від вбитих їх рідних, близьких, соплемінників й одновірців-християн, спричинене грішми чи страхом. Ця зрада вбитих могла би класифікуватися як і акт передання права на їх життя у власність вбивцям.

Прочитавши цю книгу, батько Шусслер пішов у поліцію і став вимагати, щоб випадок розслідували як ритуальне вбивство. У той час шерифом району під назвою Кук був жид на ім’я Йосип Ломан, який заарештував батька братів Шуслерів, звинувативши його у вбивстві власних дітей. Він також послав свого заступника, жида на прізвище Горовец, обшукати будинок Шуслерів, «шукати доказів» звинувачення. Там Горовец посадив матір вбитих дітей під домашній арешт, заборонивши їй залишати будинок й розмовляти з ким небуть в тому числі й по телефону, “аби не поширювати чутки про жидів”.

У той час двома слідчими, офіційно призначеними у цій справі, були два ірландці лейтенат Джеймс Лінч та Джеймс Макмахон. Вони заявили, що люди шерифа знищили всі речові докази, погрожували свідкам, змушували їх давати неправдиві свідчення і чинили перешкоди слідству на кожному кроці. Батька вбієнних Шуслерів змусили пройти тест на “детекторі брехні”, який його повністю реабілітував, а також підтвердилося, що у нього є усі залізні алібі. Однак замість того, щоб звільнити батька хлопчиків, його запроторили до психіатричної лікарні в містечку Де Плейн в штаті Іллінойс, де головним лікарем був жид на прізвище Леон Штенфельд. Батько Шуслерів загинув в той же день як поступив в психіатричну лікарню.

Громадськість Чикаго обурилася такою, дивною смертю батька хлопчиків і зажадала розслідування. Доктор Штейнфельд був змушений давати свідчення, де він стверджував, що батько хлопчиків страждав від «галюцинацій» і «параноїдальних ілюзій», й що його хочуть убити. Штейнфельд ще стверджував, що батько хлопчиків помер від «серцевого нападу». Однак батькові хлопчиків було 42 роки і він ніколи не звертався до лікарів зі скаргами на здоров’я.

Судмедексперт і старий психіатр, ірландець Томас МакКароні, який давно знав доктора Штейнфельда, назвав Штейнфельда брехуном і шарлатаном і передав всі документи по справі прокурору, вимагаючи, щоб Штейнфельд був відданий під суд за вбивство і лжесвідчення. Доктор МакКаррон пояснив це і репортерам, і публічно заявив що батько хлопчиків був убитий. У відповідь він тільки отримав офіційне повідомлення від прокурора з вимогою надалі більш не робити ніяких публічних заяв. Через кілька днів, біля дверей будинку доктора МакКароні вибухнула невелика бомба але і це його не переконало.

Втеча свідка, гроші й вбивство

Доктор Штейнфельд вже до цього мав судимість. Під час Другої Світової він був судимий за те, що «відмазував» жидівських призовників від призову і посилки на фронт, ставлячи їм липові психіатричні діагнози. Крім цього він вчив жидівських призовників приймати деякі ліки, котрі викликають серцеві аритмії, або вчив заповнювати легені водою, симулюючи туберкульоз. Штейнфельд брав за це по 2 тисячі доларів (що в сучасних грошах близько 200 тисяч доларів). Відчувши необхідність давати свідчення Штейнфельд втік з Америки до Швейцарії, звідки незабаром прийшло повідомлення що він “був знайдений повішеним у своєму номері” і що це було “самогубством”. Можливо це було із за страху, потрапити в категорію «свідків», які дуже багато знають. Або це було традиційною для жидів втечею через імітацію смерті; описаною в Талмуді ще у першому столітті.

Жидівський чиказький публіцист Ірв Купчінет організував «Громадський фонд симпатії» і незабаром вручив міс Шусслер, яка втратила синів і чоловіка, сто тисяч доларів (не менше 10 мільйонів доларів в сьогоднішньому вираженні). Це був вельми дивний крок жида по відношенню до гойки, або це була ціна за кров і відповідно за мовчання.

Потім було ще одне вбивство, котре пов’язують з розслідуванням вбивства дітей. Англійський публіцист Арнольд Ліз, який паралельно розслідував цю справу, збираючи різноманітні вирізки з газет і копії протоколів, й працюючи над книгою про вбивство братів Шуслерів, як про “найбільш документований приклад жидівськогоського ритуального вбивства”, був знайдений мертвим і всі ним зібрані по справі матеріали зникли. Це було весною 1956 року.

Advertisements