Позначки

, , ,


Анежка Грузова (чеська: Anežka Hrůzová, нар. 16 квітня 1879 р.село Вєжнічка (Věžnička), Богемія, сучасна Чехія – †29 березня 1899 р) .- дев’ятнадцятирічна чеська християнська дівчина, римо-католичка, жертва резонансного ритуального вбивства.

Символічна могила Анежки Грузової біля Польни (фото 2007 року)

ЖИТЄПИС

Біографія

Анежка Грузова працювала в місті Польна швачкою і щодня ходила туди на роботу, за три кілометри від її села Вєжнічка. 29 березня 1899 року, в другій половині дня, вона пішла з роботи, а додому не повернулася. < MUDROVÁ, Ivana: Kam značky nevedou III. a další podivuhodné cesty. Praha : Nakladatelství Lidové noviny, 2007. ISBN 978-80-7106-891-4. Kapitola Hilsneriáda a jiné židovské příběhy, s. 147-155 > Через три дні, 1 квітня, її тіло виявили в лісі – з перерізаною веною на шиї і з роздертим одягом; поруч було багато слідів крові, вони були на каменях, на залишках її одягу, а на шиї була мотузка, якою ймовірно користувалися для того аби стимулювати процес забору крові. Ознак згвалтування не виявили- не було розриву дівочої пліви. На голові вбитої був знак від удару палицею чи каменем. Причиною смерті Анежки було знекровлення.

Тіло було знайдено на Страсну Суботу, 1 квітня, зранку, його знайшли школярі. Того року, на цю суботу, був жидівський Песах.< MUDROVÁ, Ivana. Kam značky nevedou III. a další podivuhodné cesty. Praha : Nakladatelství Lidové noviny, 2007. ISBN 978-80-7106-891-4. Kapitola Hilsneriáda a jiné židovské příběhy, s. 147-155 >

Похорон Анежки відбувся 4 квітня 1899 року на церковному кладовищі в Польному, при великій участі громадськості.

Розслідування

Підозра поліції в першу чергу впало на чотирьох осіб, яких бачили в той день в околицях цього лісу. Серед них був Леопольд Хілснер – 23-річний жид, безробітний, який усе життя займався бродяжництвом. Останнім часом його часто бачили в тому лісі. Обшук у його будинку нічого не виявив. Сам він спочатку стверджував, що покинув те місце задовго до того часу, коли могло бути скоєно вбивство, але не міг надати надійного алібі. Тому Хілснера заарештували.

Він спочатку заперечував будь-яку причетність до злочину. Доказом проти нього було виявлене на його штанях пляма, яка, за висновком хіміків-експертів, була з крові; в момент затримання його одяг був вологим, ймовірно він намагався його відіпрати. Один свідок заявив, що бачив його в цьому місці в той самий день в компанії з двома незнайомими жидами. Інший свідок повідомив, що бачив його 29 березня йдучим звідти, причому він виглядав схвильованим. Як окружний прокурор, так і адвокат доктор юридичних наук Карел Вах, (пізніше мер Праги і президент Конституційного Суду) що представляв інтереси сім’ї Грузових, в один голос заявили про ритуальне вбивство. Бо смерть була через знекровлення і кількість запеченої крові, яка була знайдена на землі біля тіла не відповідала тому, щоб вона могла спричинити смерть через знекровлення. Тобто тому що був умисний відбір крові.< MUDROVÁ, Ivana. Kam značky nevedou III. a další podivuhodné cesty. Praha : Nakladatelství Lidové noviny, 2007. ISBN 978-80-7106-891-4. Kapitola Hilsneriáda a jiné židovské příběhy, s. 147-155 >

Судовий розгляд

Суд відбувався 12 – 16 вересня в місті Кутна-Гора

Судом було визнано, що Хілснер був занадто слабкий фізично, щоб вчинити такий злочин самостійно. Таким чином, його судили за співучасть у вбивстві.

Очоллив захист професор Масарик Томаш Гарріг (майбутній президент міжвоєнної Чехословаччини). Він звернувся до Верховного суду (касаційної інстанції) з проханням перенести судовий процес в місто Санд, “щоб уникнути залякування присяжних” і “впливу політичної агітації” (під якою мабуть розумілося обурення місцевих жителів). Його звернення було задоволеним. Пізніше його за це розкритикували чеські засоби масової інформації.

20 вересня 1899 року, через кілька днів після першого судового засідання і місті Санд, співкамерники налякали Хілснера вказавши для чого працювали у дворі в’язниці столяри – вони сказали, що ті споруджують для нього шибеницю. На суді Хілснер показав на Йошуа Ербманна і Соломона Вассерманна, що ті допомагали йому вбивати Анежку Грузову.

29 вересня він заявив, що його свідчення хибні.

7 жовтня він знову підтвердив свідчення про тих двох помічників, але 20 листопада знову відмовився від них.

Йошуа Ербманна і Соломона Вассерманн виявилися алібі: одного з них в той день бачили в богодільнях у Моравії, а інший був у в’язниці (мав довідку з вязниці).

Тим часом Хілснер був звинувачений в іншому вбивстві. Служниця Марія Клімова пропала ще 17 липня 1898 року, а 27 жовтня 1899 року, в тому ж лісі, де була вбита Анежка Грузова, були знайдені останки жінки, які з високою ймовірністю належали Марії Клімовій. Тіло так погано збереглося, що неможливо було точно визначити причину смерті. І з 25 жовтня по 14 листопада 1900 року його судили в Санді за два вбивства. На цьому суді свідки давали більш чіткі свідчення. Ті, хто на першому процесі згадував про ніж, який бачили у Хілснера, тепер впевнено заявляли, що це був ніж, використовуваний жидівськими різниками для кашерного забою тварин. Зовнішність незнайомих жидів, в компанії яких бачили Хілснера, описувалася з більшими й більшими подробицями. Коли на другому судовому засіданні свідкам пред’явили свідчення, зроблені ними на першому засіданні, ті сказали, що або вони були в сум’ятті, або їх свідчення були невірно записані (записи перших свідчень могли бути і переписаними).

Вирок і два помилування імператора

Вердикт суду проголосив винність Хілснера у вбивстві Анежки Грузової і Марії Климової. 14 листопада 1900 року він був засуджений до смертної кари за участь у вбивстві двох дівчат, однак суд не знайшов віросповідного мотиву для ритуального вбивства, але знайшов (невідомо з чого) сексуальний мотив (хоча згідно з медичними рапортами до суду, не було виявлено у підсудного Хілснера сексуальних девіацій) і не було згвалтування вбитої Анежки.

Невдовзі смертний вирок, указом імператора, був замінений на довічне ув’язнення. Незадовго до кінця Першої світової війни, 24 березня 1918 року, Хілснер був помилуваний указом австрійського імператора Карла I, “через погане здоров’я ув’язненого”. Але він ніколи не був реабілітованим.

Хілснер отримав право жити у великих містах імперії, у Мезірічі, Празі та Відні, де в 20-і роки, жив як рознощик під псевдонімом Хеллер. Фінансово його підтримувала віденська жидівска громада і президент Чехії Масарик.

Франц Келер в 1919 році відзняв повнометражний художній фільм “Der Fall Hilsner — Hilsner “Case”, в ролі котрого знімався сам Хілснер.< http://www.kzhp.cz/fgalerie/pripad-leopolda-hilsnera2008-02-02/big/2124.jpg http://www.kzhp.cz/fgalerie/pripad-leopolda-hilsnera2008-02-02/big/2124.jpg >

Наслідки

* Хілснер провів залишок свого життя в Велкому Мезиржичі (Velké Meziříčí), Празі і Відні; помер 9 січня 1928 року у Відні, маючи 52 роки, в лікарні Ротшильда (ймовірно від раку прямої кишки).

* “Милосердний” імператор Карл І втратив корону, а його імперія зникла з політичної карти світу.

* Кальвініст Томаш Масарик помер у 1937 році, за рік до краху наголовнішого його витвору Першої Чехословацкої Республіки.

* Станом на кінець 1913 року, після винесення смертного вироку Хілснеру, повідомленя з Чехії про можливі там ритуалні вбивства більше не надходили.

Література

* http://www.hilsneriade.net/ Дело Хилснера (нем., чеш., англ.)

* http://www.czechtourism.cz/files/edice/brozury/jewish_ru.pdf Памятники еврейской культуры. Чешская республика — «Экспозиция Леопольда Хилснера», стр.11.

* Ян Прчал: Биографический словарь. Польна, издательство Линда, 2002, ISBN 80-38-8985-0. Раздел: «Леопольд Хилснер», стр. 45-46 (чеш.).

* Ерхи Ковтун: Тайное убийство. Случай Леопольда Хилснера. Издательство Сефер, 1994, ISBN 80-900895-9-3 (чеш.).

* Ерхи Ковтун: К столетию дела Леопольда Хилснера — http://www.holocaust.cz/cz2/resources/ros_chodes/1999/04/sto_let_hilsner статья (чеш.).

* Богумил Черни: Дело Хилснера. (К столетию писекского процесса.) — Убийство в Польне. Польна, издательство Линда, 1999, ISBN 80-238-6060-7. Раздел: «Главный свидетель выступает с ложным обвинением» (чеш.)

* Филип Плашир: История собора девы Марии в Польне. Польна, издательство Линда, 2007. Раздел: «История в датах», стр. 57 (чеш.).

* Еврейский музей в Праге. Убийство в Польне. Выставка к столетию дела Хилснера. http://www.jewishmuseum.cz/print/atpolna.htm (англ.) http://www.jewishmuseum.cz/cz/vystavy/czpolna.htm (чеш.)

* http://www.hagalil.com/czech/juedische-geschichte/hilsner/hilsner.htm Памяти Леопольда Хилснера (нем.).

/використані матеріали з написаної мною статті у Вікіпедії/

Advertisements