Позначки

, , ,


Х’ю з Лінкольна (1246 – †27 липня 1255 року, Лінкольн, Англія) – англійський хлопчик, жертва ритуального вбивства, зачислиного до лику святих РКЦ у Великій Британії в XIII ст . День почитання — 27 липня.

ЖИТЄПИС

Вбивство, розслідування і вирок

За церковними джерелами дев’ятирічний Х’ю зник 27 липня 1255 року, і його тіло було виявлено 29 серпня. Друзі Х’ю розповіли, що Copin (або Jopin), місцевий жид, Ув’язнив Х’ю, де він його катував і врешті-решт розіп’яв, а тіло дитини було кинуто в колодязь після невдалої спроби його закопати (на другий день тіло знову виявилося на поверхні землі) . Літописець Матвій Паризький описав це вбивство:
“…року [1255], на свято апостолів Петра і Павла 27 липня, жиди з Лінкольна вкрали хлопчика на ім’я Х’ю, який мав близько восьми років. Після чого його помістили в в’язницю, годуючи його молоком й іншою дитячою їжею. Вони відправили майже у всі міста Англії, в яких були жиди, запрошення до їх громад з кожного міста, щоб бути присутнім на жертвоприношення котре пройде в Лінкольні, на подобу розп’яття Ісуса Христа. Так велика кількість з них зібралися в Лінкольні, а потім вони призначили жида з Лінкольна на роль судді, щоб зайняти місце Пілата, з пропозиції котрого, і за згодою всіх, хлопчик був підданий різним мукам. Вони бичували його, поки кров текла з нього, вони увінчали його вінком з шипів, глузували з Нього і плювали на Нього, кожен з них також проколов його ножем, і вони примусили його пити жовч, і знущалися над ним з богозневажними образами, і все скрегочучи зубами і називаючи його Ісусом і лжепророком. І після тих катувань розіп’яли Його й пробили його серце списом. Коли хлопчик вже був мертвий, вони взяли тіло з хреста. І для чогось чинили відбір з нього органів; сказавши що з метою їх магічних дійств.”

Один жид зізнався у вбивстві дитини. Пізніше він звинувачував й жидівську громаду в цілому. У результаті, біля дев’яносто жидів були заарештовані і поміщені в Лондонський Тауер, де і були звинувачені в причетності до ритуального вбивства.

Вісімнадцять жидів були визнані судом винними у ритуальному вбивстві й, згідно вироку, повішеними. Решта ув’язнених жидів були помилувані (вони також визнали свою провину і розкаялися) і звільнені.

Це був перший випадок в Європі, коли державний суд виніс смертний вирок за ритуальне вбивство.

Почитання

Незабаром після його мученицької смерті, були чуда і він був удостоєний святості. Х’ю став одним з наймолодших окремих святих. 27 липня було визначено днем його почитання.

Через п’ять століть (після Реформації) ім’я Х’ю не було включеним до списків святих нової англіканської церкви, його вже не згадувалося зокрема в книзі Албана Батлера “Житія святих” (1756-1759). Святий Престол офіційно не скасував статус святості Х’ю, вже тому що він не був офіційно зарахований до лику святих усієї РКЦ, лише як місцевий англійський святий. Хоча офіційне англікансто його вже не вшановує з 1955 року. Не має правомочного наступника аби формально скасувати його святість, так сталося історично, бо англіканство це тільки розкол в РКЦ. Хоча в ЗМІ часто подають святого мученика Х’ю з Лінкольна як деканінозованого святого, хоча так не є і бути не може, принаймні доти доки англіканська церква не повернется під юрисдикцію Святого Престолу.

Житєпис Х’ю став частиною культури англійців, предметом поезії і народних пісень. Джефрі Чосер в його Кентерберійських розповідях посилається на Х’ю з Лінкольна. Масові паломництва, присвячені Х’ю з Лінкольна, стікалися в місто ще в першій половині 20 століття. Англійці його й сьогодні добре пам’ятають і почитають.

Белетристика

Балада (чи вірніше святотатська пародія) відома як “Сер Х’ю” заснована на історії про вбивство святого Х’ю з Лінкольна. У ній розповідається що у той час як грав у футбол персонж з ім’ям Х’ю він втратив м’яч, штовхнувши його у вікно будинку де жив жид. Далі дочка жида з яблуком спокушає сера Х’ю в своєму замку. Він не відповів їй взаїмністю і потім вона завдає йому удар ножем в серце, а потім скидає його в колодязь. Голос героя звідти волає до своєї матері з колодязя з проханням, щоб його “поховали з Біблією…” іт.д.

Сесіл Шарп (Cecil Sharp) у 1916 році записав у США, серед переселенців з Англії (чи з Ірландії), “Баладу про Маленького сера Х’ю”. Яка виглядає наступним чином:
<span style="font-size:small;"Маленький Х'ю був розп'ятий іудеями, через їх ненависть до Христа, з різними попередніми тортурам. Щоб приховати вбивство від християн, тіло кинули в річку, але вода відразу викинула його на сушу. Потім він був захований у землю, але був знайдений на поверхні землі на наступний день. Потім тіло кинули в питній колодязь; після чого, ціле місце було заповнене так блискучо-легким світлом і приємним запахом, що було зрозуміло всім, що там має бути щось святе. Тіло було видно плаваючим на воді і, після його підняття, було виявлено, що воно було покрито ранами. Жиди були запідозрені. Король наказав розслідувати вбивство. Вісімнадцять жидів зізналися, були засуджені, і їх врешті-решт повісили."

У 1975 році англійська фолк-рок група Steeleye Span записала осучаснену версію житєпису Х’ю з Лінкольна на їх альбомі “Піддані Королівства”. У пісні, вбивця вже є “дама гей” “одягнений в зелене” (очевидно це критичний натяк на британську партію зелених).

Література

* Karl Heinz Göller: “Sir Hugh of Lincoln. From History to Nursery Rhyme.” In Bernd Engler and Kurt Müller, eds. ”Jewish Life and Jewish Suffering as Mirrored in English and American Literature”. Paderborn: Schöningh, 1987. pp. 17–31.

* Richard Utz: “Remembering Ritual Murder: The Anti-Semitic Blood Accusation Narrative in Medieval and Contemporary Cultural Memory.” In ”Genre and Ritual: The Cultural Heritage of Medieval Rituals”. Ed. Eyolf Østrem. Copenhagen: Museum Tusculanum Press/University of Copenhagen, 2005. pp. 145–162.

* Richard Utz: “The Medieval Myth of Jewish Ritual Murder. Toward a History of Literary Reception.” ”The Year’s Work in Medievalism” 14 (1999), pp. 22–42.

Ресурси інтернету

* http://www.bartleby.com/40/18.html The Ballad of Hugh of Lincoln

* http://www.bbc.co.uk/nottingham/entertainment/theatre/2001_05/ritual_blood_review.shtml ”Ritual In Blood”: a play

* http://www.jewishencyclopedia.com/view.jsp?artid=953&letter=H ”Jewish Encyclopedia”: Hugh of Lincoln

* http://www.jewishgen.org/jcr-uk/pre-1290/1290communities/east1290.htm#lincoln1290 “Jewish Communities in Eastern England”

* http://www.newadvent.org/cathen/07515b.htm Little Saint Hugh of Lincoln in ”Catholic Encyclopedia”

* http://www.uni-due.de/imperia/md/content/perspicuitas/yw1999.pdf “The Medieval Myth of Jewish Ritual Murder,” Richard Utz

/використані матеріали з написаної мною статті у Вікіпедії/

Advertisements