Позначки

, , ,


Pietro Stefanoni Simon von Trient.jpg

Симон з Трієнту (народ. в листопаді 1472 року, загинув 24 березня 1475 року) — хлопчик, віком у два з половиною роки, з міста Трієнт, Південий Тироль (Італія), став відомим як жертва ритуального вбивства, як католицький святий, мученик й чудотворець. Почитається Церквою 24 березня.

Після тривалого розслідуваання Папа Сикста IV зачислив Симона до лику святих <Biblioteca Sanctorum, vol. 11, p. 1186>.

У 1965 році Другий Ватиканський собор Католицької Церкви вилучив ім’я святого мученика Симона з Трієнту зі списків святих РКЦ.

ЖИТЄПИС

Дитина двох з половиною років зникла увечері 23 березня 1475 року, у Великий четвер, і був знайдений мертвим у Великодну неділю, у водах каналу, в безпосередній близькості від будинку, де жили тільки п’ятнадцять жидів. За іншими даними тіло було знайдено у самому будинку жидів. Для рзгляду цієї справи була призначена слідча комісія на чолі з єпископом Трієнта Йоханесом Хіндербахом, яка визначила це зникнення і смерть хлопчика Симона як ритуалье вбивство. І 15 жидів віком 15-90 років були взяті під варту і постали перед судом. Одна з підсудних жінка Бруна померла під час цього судового процесу, будучи похороненою за християнським обрядом, визнавши свою провину, розкаявшись і прийнявши Св. Хрещення. Суд визнав підозрюваних жидів винними. Для апеляційного розгляду справи папа Сикст IV зібрав комісію з шести кардиналів на чолі з видатним знавцем юристпруденції того часу. І цей верховный суд підтвердив що осуджені є виними у скоєні ритуального вбивстві. І осуджені були страченими.

Тодішній Папа Сикст IV виступив в ролі спостерігача на цьому процесі і відкрито виступав на стороні захисту звинувачених, хоча і він не заперечував ритуальний характер вбивства хлопчика Симона і навіть благословив його почитання, котре почало ширитися серед народу, хоча його й активно стримував. Але вже не зміг зупинити, почитання святого мученика Симона швидко поширилося по усьому Трієнтіно, так що і Папа Сікст IV прийшов, щоб оголосити, що почитання Симона правильно проводиться. [[Ватикан]] офіційно визнав місцевий культ Симона в 1588 році. < Sulle vicende del processo vedasi Esposito A. e Quaglioni D., ”Processi contro gli ebrei di Trento (1475, 1478)”, CEDAM, Padova, 1990 >

Другий Ватиканський собор, завдяки старанням керівництва архиєпархії Трієнта (архієпископа Алессандро Марія Gottardi) й історика Iginio Roggerа, офіційно заборонив в 1965 році почитання святого мученика Симона з Трієнту < http://www.cesnur.org/2007/toaff_01.htm >, хоча віруючі і пртестувала проти цього. Мощі Симона були видалені з храму Св. Петра і були заховані у якоусь таємномі місці.

В 2007 році винили деякі суперечоки навколо сятого мучиника Симона після публікації есе італійсько-ізраїльського історика Ariel Тоаффа, есе “Світлого Христового Воскресіння кров. Євреї в Європі” <Ariel Toaff, Pasque di sangue: Ebrei d’Europa e omicidi rituali> . Де він пише, що магічні обряди, зокрема і ритуальні вбивства, могли чинити деякі окремі жидівські громади, котрі практикують певні відмінності (власну культурну площину) від загалу жидівства. Пізніше він, під тиском своїх соплемінників, зрікся від написаного ним.

Св. Симон в сакральному мистецтві

Мучеництво св. Симона увійшло до сакрального мистецтва, картинами, скульптурами і гравюрами, що зображають та ілюструють його мучеництво. Серед мистецьких витворів великого значення мають різьблення по дереву з церкви Св.Петра (1505-1515), котрі зберігається в єпархіальному музеї Трієнта, роботи митців з майстерні Ніклаус Weckmann.

На фасаді Ренесанс Палаццо Salvadori в Трієнті (побудований там де була синагога були поміщені у 18 столітті дві камяні таблиці Френсіса Oradini з зображенням мучеництва і слави св. Симона, відтворені майже буквально різьбленням майстерні Ніклаус Weckmann.

Мистецькі твори присвячені почитаню св. Симону зустрічаються в багатьох храмах і каплицях навіть за межами Трієента (особливо в Ломбардії).

ДЖЕРЕЛА

* Iginio Rogger http://laboratoireitalien.revues.org/592

* Il culto di Simonino a Brescia http://www.drengo.it/sm/20/massetti.simonino.pdf

* http://www.sansimonino.eu/index.php Comitato “San Simonino” (associazione tradizionalista cattolica di Trento).

* http://www.associazionelatorre.com/2011/10/la-chiesa-di-s-simonino-diverra-sinagoga La chiesa del Beato Simonino diverrà una sinagoga? (sito dell’associazione tradizionalista cattolica “La Torre”).

* http://www.bautz.de/bbkl/s/simon_v_tr.shtml Simon von Trient, in: ”[[Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon]]”, vol.33, Nordhausen, Bautz, 2012, col. 1263-1267.

* http://www.ariannaeditrice.it/articolo.php?id_articolo=8577

* http://www.db.avvenire.it/pls/avvenire/ne_cn_avvenire.c_leggi_articolo?id=725066&id_pubblicazione=2

* http://www.cattolicesimo.eu/mkportal/Conferenze/2007/Trento17-03-07/PasqueSangueTrento17-03-07.ram Il libro censurato – Commento a “Pasque di sangue” di Ariel Toaff – conferenza di don Francesco Ricossa – Trento, 17 marzo 2007.

* http://tonibaruch.blogspot.com/2006/02/anna-foa-su-pasque-di-sangue.html

* http://www.cesnur.org/2007/mi_toaff.htm| titolo=Il caso Toaff. Torna l’accusa del sangue contro gli ebrei

* http://tonibaruch.blogspot.com/2006/02/adriano-prosperi-su-pasque-di-sangue.html

* http://tonibaruch.blogspot.com/2006/02/giacomo-todeschini-su-pasque-di-sangue.html

* R. Po-chia Hsia, Trent 1475: Stories of a Ritual Murder Trial, Yale University 1992, ISBN 0-300-05106-9 (англ)

Paul Oskar Kristeller, “The Alleged Ritual Murder of Simon of Trent (1475) and Its Literary Repercussions: a bibliographical study”, in: Proceedings of the American Academy for Jewish Research, Vol. 59. (1993), pp. 103-135

* http://www.newadvent.org/cathen/15035a.htm Wolfsgrüber, Cölestin. “Trent.” The Catholic Encyclopedia. Vol. 15. New York: Robert Appleton Company, 1912.

                                                              /використані матеріали з написаної мною статті у Вікіпедії/

Advertisements